Page 15 - 6313

законодавства. Ці перевірки необхідно проводити із
залученням інших фахівців, відповідальних за дану ділянку
роботи (керівників підрозділів, технологів, тощо). При
виявленні порушень необхідно планувати заходи щодо їх
усунення.
Екологічна служба також повинна стежити за
своєчасною розробкою нормативів ГДС, ГДВ, лімітів
розміщення виробничих і побутових відходів підприємства, а
також за наявністю дозвільної документації, отриманням в
строк необхідних ліцензій (по поводженню з відходами,
водокористуванню тощо). Нормативи ГДС, ГДВ, лімітів
розміщення виробничих і побутових відходів підприємства
можуть розроблятися самою екологічною службою або
компетентною організацією (за договором). Вивіз, утилізацію,
розміщення відходів виробництва і споживання підприємству
необхідно здійснювати за договором з організаціями, які
мають ліцензії на даний вид діяльності. Це допоможе
уникнути неприємностей з контролюючими органами.
Постійна взаємодія керівництва, екологічної служби,
підрозділів підприємства допомагає дотримувати
природоохоронне законодавство.
3.2.2 Екологічна паспортизація. Екологічний паспорт
підприємства – нормативно-технічний документ, що містить
характеристику взаємовідносин підприємства з навколишнім
природним середовищем. Паспорт містить загальні відомості
про підприємство, використовувану сировину, опис
технологічних схем вироблення основних видів продукції,
схем очищення стічних вод і аеровикидів і так далі, а також
перелік планованих заходів, направлених на зниження
навантаження на навколишнє середовище. Екологічний
паспорт промислового підприємства використовується в цілях
державного екологічного контролю.
Паспортизація підприємств є обов’язковою. Екологічні
паспорти розробляються для діючих підприємств і на стадії їх
проектування. Екологічний паспорт розробляється відповідно
ГОСТ 17.0.0.04-90. Екологічний паспорт складається з двох
частин. У перший подають:
– загальні відомості про підприємство;
– вид і кількість ресурсів, що використовуються (площа

15