Page 66 - 6308

Так, Дикань В.А., Дейнека Л.А., Позднякова Л.А. і ін.
пропонують розділити об'єкти і технічні системи по ступені на
наступні групи:
• зброя масової ураження (ядерне, хімічне, бактеріологічне) і
об'єкти оборонного комплексу;
• об'єкти ядерної енергетики і ядерного циклу;
• атомні реактори, стаціонарні енергетичні, транспортні,
дослідницькі, технологічні комплекси;
• ракетно-космічні комплекси;
• нафтогазові комплекси;
• хімічні і біотехнологічні комплекси з великими запасами
небезпечних речовин;
• об'єкти енергетики;
• виробничі установки і транспортуючі комплекси;
• металургійні комплекси;
• об'єкти транспортних комплексів (наземні, надводні,
підводні, повітряні);
• магістральні газо- і нафтопроводи;
• унікальні інженерні спорудження (мости, греблі, галереї,
стадіони);
• гірничодобувні комплекси;
• великі об'єкти цивільного будівництва і промисловості;
• системи зв'язку, керування й оповіщення.
Аварії і катастрофи на об'єктах можуть ініціюватися
небезпечними природними явищами - землетрусами, ураганами,
штормами. Самі техногенні аварії і катастрофи при цьому можуть
супроводжуватися радіаційними і хімічними ушкодженнями і
зараженнями, вибухами, пожежами, обваленнями. Типи і параметри
вражаючих факторів при цьому можуть змінюватися в досить
широких межах.
Для потенційно небезпечних об'єктів і виробництв характерне
істотне вироблення проектного ресурсу. У найбільш відповідальних
галузях (енергетика, нафто-, газохімія) потенційно небезпечні
об'єкти мають вироблення проектного ресурсу на рівні 75-90%.
Витрати на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій,
модернізацію, реконструкцію, висновок з експлуатації такого
устаткування приведуть до зниження валового національного
продукту на 15-20%.