Page 4 - 6306

ВСТУП

В результаті взаємодії між суспільством і природою
утворилися соціально-економічні комплекси різних таксономічних
рангів, які об‘єднують природне середовище, виробництво,
соціальну сферу, інфраструктуру. Суспільство стихійно закріпилося
у біосфері, стало “збурюючим фактором” у природі, викликаючи
непередбачувані і часто негативні зміни природного середовища
різної інтенсивності, аж до незворотних.
Вплив антропогенних і техногенних факторів на природу
постійно зростає, що призводить до виникнення цілого ряду
проблем і прогресуючого зростання факторів “екологічного
ризику”, основними серед яких є:
– руйнування природного середовища і ландшафтів;
– втрата біотичного і ландшафтного різноманіття;
– зміна клімату (глобальне потепління);
– втрата суцільного рослинного покриву (опустелювання);
– розвиток негативних екзогенних геодинамічних процесів
(ерозія, зсуви, селі);
– формування катастрофічних повеней і паводків;
– забруднення природних середовищ (вод, повітря, грунтів);
– виснаження природно-ресурсного потенціалу (вичерпання
природних ресурсів).
Наслідком таких змін є погіршення умов життєдіяльності і
здоров‘я людини. Зазначені аспекти свідчать про необхідність
запровадження системи управління (керування) процесами у
системі “суспільство-природа”, складовою частиною якої є
управління в екологічній діяльності з метою організації
взаємозв‘язків між складниками системи, направлених на
мінімізацію негативних наслідків господарської діяльності і
покращання стану навколишнього природного середовища.
Метою вивчення курсу “Організація управління в екологічній
діяльності” є надання спеціалісту-екологу, на основі загальної
теорії управління, теоретичних і практичних знань про управління в
системі “природа-людина-суспільство” з урахуванням особливостей
організації управління, пов‘язаних з необхідністю дотримання у
процесі природокористування, економічної і соціальної діяльності
екологічних вимог і стандартів.
4