Page 197 - 6293

Залежно від характеру контрактних відносин, які
виникають при проведенні операцій з фінансовими
інструментами, у Положенні стандартів бухгалтерського
обліку (П(С)БО) 13 розрізняють три види інструментів:
фінансовий актив, фінансове зобов’язання та інструмент
власного капіталу.
Критеріями такої класифікації слугують зміст і наслідки
фінансової операції для кожного із учасників, а не її предмет.
Це означає, що ті самі фінансові інструменти, залежно від
сутності операцій, можуть бути визнані і фінансовими
активами, і фінансовими зобов'язаннями, і інструментами
власного капіталу. Так, якщо підприємство уклало контракт
про купівлю цінних паперів у банку, то для підприємства ці
цінні папери є фінансовим активом, а для банку - фінансовим
зобов'язанням, а якщо це власні акції банку - то фінансовим
інструментом капіталу.
Отже, у фінансовій діяльності прийнято розрізняти не
вид фінансового інструменту, а позицію, яка виникає у зв'язку
з проведенням операції з цим інструментом. Так, довга
позиція означає купівлю фінансових інструментів, а отже, з
погляду бухгалтерського обліку є фінансовим активом
підприємства, і, навпаки, коротка позиція означає продаж і є
фінансовим зобов'язанням для продавця. Тому, коли
фінансовий актив розглядається як зобов'язання підприємства,
це означає, що здійснено операцію продажу певних
фінансових інструментів.
Відповідно до балансу, фінансовими активами є: грошові
кошти в банках, касі, чеках; обумовлена контрактним правом
дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги, яка
підлягає погашенню грошовими коштами або іншими
фінансовими активами; векселі, облігації, інші боргові цінні
папери (крім векселів, облігацій та інших, заборгованість за
якими погашається матеріальними і нематеріальними
активами); акції та інструменти капіталу інших підприємств;

196