Page 86 - 6253

визначенням методів і їхньою реалізацією. Ієрархія інтерфейсів відрізняється від

ієрархії класів. Класи, які не зв’язані між собою ієрархічними зв’язками, можуть

реалізувати один і той же інтерфейс.

Спрощена узагальнена форма визначення інтерфейсу має наступний вигляд:

модифікатор_доступу interface Ім'я_Інтерфейсу {

тип ім’я_Методу_1(список_параметрів);

тип ім’я_Методу_2(список_параметрів);

. . .

тип ім’я_Методу_N(список_параметрів);

тип ім’я_змінної_1 = значення;

тип ім’я_змінної_2 = значення;

. . .

тип ім’я_змінної_N = значення;

}

Якщо модифікатор доступу не вказаний, то інтерфейс доступний тільки з

пакету, в якому його визначено. Якщо в ролі модифікатора доступу вказано

модифікатор public, то ім’я інтерфейсу повинне збігатися з іменем файлу, в якому

він визначений. Усі методи інтерфейсу за своєю природою є абстрактними, а змінні,

оголошені в інтерфейсі, є одночасно final та static. Вони потребують обов’язкової

ініціалізації і на практиці використовуються як константи доступні із класу, що

реалізує відповідний інтерфейс.

Один клас може реалізувати декілька інтерфейсів. Для цього у визначення

класу необхідно додати оператор implements і реалізувати усі методи, оголошені в

інтерфейсі. Загальний вигляд класу, який реалізує інтерфейс, представлено нижче.

модифікатор_доступу class Ім’я_Класу [extends суперклас]

[implements інтерфейс [,інтерфейс...]] {

// тіло_класу

}

Якщо один клас реалізує декілька інтерфейсів, то їхні імена перелічуються

через кому після ключового слова implements. Якщо клас реалізує два інтерфейси, в

85