Page 10 - 6228

Лінії нівелювання І і II класів проектують переважно вздовж

автомобільних доріг та залізниць, а у разі їх відсутності – вздовж ґрунтових

доріг, стежок, берегів річок, тобто вздовж трас із найбільш сприятливими для

цього району ґрунтовими умовами та найменш складним рельєфом.

На карту в умовних знаках наносять запроектовані нівелірні знаки, якими

лінії нівелювання мають бути закріплені не рідше ніж через 5 км (вздовж

траси), а у важкодоступних районах віддаль між ними може бути збільшена до

7 км. На всіх лініях нівелювання І і II класів не рідше ніж через 60 км, а також у

вузлових точках, поблизу морських, основних річкових та озерних рівневих

постів проектують закладання фундаментальних реперів. У сейсмоактивних

районах фундаментальні репери проектують не рідше ніж через 40 км.

Під час проектування нівелірних ліній необхідно враховувати норми

щільності пунктів та реперів ДГМ, які регламентовані “Основними

положеннями...” [4], а саме:

- для знімань у масштабі 1:25000 і 1:10000 – 1

репер на трапецію

масштабу 1:10000;

- для знімань у масштабі 1:5000 – 1 репер на
2
10 – 15 км ;

- для знімань у масштабі 1:2000 і більших – 1
2
репер на 5 – 7 км .

Для забезпечення об’єктів, які підлягають топографічному зніманню,

необхідною щільністю пунктів висотної ДГМ, крім запроектованих на цих

об’єктах реперів нівелювання усіх класів, до висотних мереж I, II, ІII і IV класів

включають частину існуючих або запроектованих пунктів планової ДГМ 2 та 3

класів і пунктів планових мереж згущення 4 класу, 1 та 2 розрядів, якщо вони

закріплені або на яких запроектоване закріплення центрами, які відповідають

вимогам, які ставлять до нівелірних знаків (типів У10П, У20П, У30П, 140П, 160

тощо). Класи планових і висотних мереж можуть не співпадати. Наприклад,

пункт тріангуляції 2 класу може бути одночасно пунктом висотної мережі III

12