Page 67 - 6212

свердловини, практично перевіряється за даними про
конструкцію експлуатаційної колони.
Допустима депресія, виходячи з умов стійкості
привибійної зони пласта, забезпечується при виконанні такого
співвідношення:

P ст k P г P пл , (7.3)
2
де ст - границя міцності породи на стискання з урахуванням її
зміни при насиченні породи фільтратом бурового розчину, МПа;
P - вертикальний гірський тиск, МПа;
г
k - коефіцієнт бічного розпору.
Гірський тиск визначається середньою густиною
верхніх порід сер з урахуванням рідини, що у них міститься, та
глибини залягання пласта:
P г 10 5 сер H , (7.4)

де H - глибина залягання пласта, м;
3
сер 2300...2500 кг/м .
Методи освоєння свердловини та виклику рідини та газу з
пласта у свердловину, які застосовують у промисловій практиці,
базуються на трьох способах зниження протитиску на пласт:
зменшення густини рідини, яка заповнює свердловину, рівня
рідини у свердловині, вибійного тиску після попередньої дії на
продуктивні пласти.
Приплив рідини з пласта починається тоді, коли тиск стовпа
рідини у свердловині стає меншим від пластового тиску, тобто
при створенні депресії на пласт.
Відомо близько двадцяти технологічних процесів виклику
припливу з пласта. Розглянемо лише деякі з них.

65