Page 142 - 6212

межах 127-413. Знизу у корпус вкручують основу насоса з
приймальними отворами та фільтр-сітку, через які рідина із
свердловини надходить у насос. У верхній частині
насоса розміщується ловильна головка із зворотним клапаном, до
якого прикріплюють НКТ.
Як привід насоса використовують занурений, трифазний,
асинхронний із короткозамкненим багатосекційним ротором
вертикального виконання, маслонаповнений електродвигун ЗЕД.
Обмотка статора з’єднується з колодкою кабельного вводу, який
розміщується у головці.
Гідрозахист складається з протектора 4, який встановлюють
між ЕВН і ЗЕД, і компенсатора 2, приєднаного до основи ЗЕД.
Вони забезпечують змащення і захист ЗЕД від проникання у його
порожнину свердловинної рідини.
Від поверхні до зануреного агрегату йде живильний,
поліетиленовий (ізоляція у один або два шари), броньований
(еластична сталева оцинкована стрічка), круглий кабель (типу
КПБК), а у межах зануреного агрегату - площинний (типу
КПБП). Перехід від круглого кабелю до площинного зрощується
гарячим способом у прес-формах. Будівельна довжина кабелю –
800-1800 м. Надлишок кабелю після спуску агрегату залишається
на кабельному барабані 12. Втрати напруги у кабелі становлять
25-125 у на 1000 м.
Станція керування 13 забезпечує вмикання та вимикання
установки при ручному і автоматичному керуванні, самозапуск
після появи зниклої напруги і аварійне вимикання
(перевантаження, коротке замикання, коливання тиску,
відсутність припливу у насос та ін.).
За допомогою трансформатора 14 збільшують напругу
подавання електроенергії від напруги промислової мережі (380
В) до напруги живильного струму у ЗЕД (350-6000 В) з
урахуванням втрат напруги у кабелі.

140