Page 56 - 6208

більш жорсткої норми (близько 60 мікрорентген на годину), яка, на
думку медиків, не впливає на самопочуття і здоров'я людей.
Основними специфічними явищами і чинниками, які зумовлюють
екологічні наслідки при радіаційних аваріях і катастрофах, служать
радіоактивні випромінювання із зони аварії. Воно поширюється в
приземному шарі хмари (хмар), що стає забрудненим радіонуклідами
повітря - радіоактивне забруднення компонентів довкілля.
На ранній фазі аварії (т.зв. фаза "гострого" опромінення)
відбувається власне викид радіоактивних речовин у навколишнє
середовище. Тривалість цього періоду може бути від декількох хвилин
до декількох годин у разі разового викиду і до декількох діб у разі
тривалого викиду. Проміжна фаза аварії - період, протягом якого немає
додаткового надходження радіоактивності з джерела викиду в
навколишнє середовище. Ця фаза починається з декількох перших годин
з моменту викиду і триває до декількох діб, тижнів і більше. Для разових
викидів протяжність проміжної фази прогнозують, як правило, в межах
7 - 10 діб. Пізня фаза (фаза відновлення) характеризується періодом
повернення до умов нормальної життєдіяльності населення і може
тривати від кількох тижнів до кількох десятків років залежно від
потужності і радіонуклідного складу викиду, характеристик і розмірів
забрудненого району, ефективності заходів радіаційної захисту. До
найбільш важких радіаційних аварій на АЕС, супроводжуваним викидом
урану і продуктів його розподілу за межі санітарно-захисної зони,
відносяться т.зв. запроектні аварії, обумовлені розгерметизацією
першого контуру реактора. Характерний приклад такого типу аварій -
аварія реактора РБМК-1000 на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 року.
Основне джерело радіоактивних забруднень навколишнього середовища
та опромінення людей при аваріях ядерних реакторів - викид з реактора
газоаерозольних суміші. Радіоактивні аерозолі після потрапляння на
поверхню об'єктів закріплюються на ній. Процеси поверхневого і
глибинного забруднень, як правило, відбуваються одночасно. У суху
погоду радіоактивні забруднення є в основному поверхневими. У той же
час окремі частинки будуть проникати у виїмки шорсткою поверхні,
обумовлюючи глибинні забруднення. При забрудненні поверхні
краплями, що містять радіоактивні речовини, спрацьовує інший
механізм: спочатку відбуватиметься адгезія (прилипання) крапель до
твердої поверхні, яка в подальшому призведе до підвищення
концентрації радіонуклідів на поверхні, іонного обміну і дифузії.
Крім первинного радіоактивного забруднення можливі наступні
його цикли, так зване «вторинне» забруднення. При вторинному
забрудненні відбувається перехід радіоактивних речовин з раніше
забрудненого об'єкта або території на чистий або забруднений у меншій
мірі об'єкт. Так, радіоактивні забруднення місцевості, споруд та доріг
можуть переходити у повітряне середовище або грунтові води, а потім