Page 56 - 6208
P. 56

більш  жорсткої  норми  (близько  60  мікрорентген  на  годину),  яка,  на
                  думку медиків, не впливає на самопочуття і здоров'я людей.
                        Основними  специфічними  явищами  і  чинниками,  які  зумовлюють
                  екологічні  наслідки  при  радіаційних  аваріях  і  катастрофах,  служать
                  радіоактивні  випромінювання  із  зони  аварії.  Воно  поширюється  в
                  приземному  шарі  хмари  (хмар),  що  стає  забрудненим  радіонуклідами
                  повітря - радіоактивне забруднення компонентів довкілля.
                        На  ранній  фазі  аварії  (т.зв.  фаза  "гострого"  опромінення)
                  відбувається  власне  викид  радіоактивних  речовин  у  навколишнє
                  середовище. Тривалість цього періоду може бути від декількох хвилин
                  до  декількох  годин  у  разі  разового  викиду  і  до  декількох  діб  у  разі
                  тривалого викиду. Проміжна фаза аварії - період, протягом якого немає
                  додаткового  надходження  радіоактивності  з  джерела  викиду  в
                  навколишнє середовище. Ця фаза починається з декількох перших годин
                  з моменту викиду і триває до декількох діб, тижнів і більше. Для разових
                  викидів протяжність проміжної фази прогнозують, як правило, в межах
                  7  -  10  діб.  Пізня  фаза  (фаза  відновлення)  характеризується  періодом
                  повернення  до  умов  нормальної  життєдіяльності  населення  і  може
                  тривати  від  кількох  тижнів  до  кількох  десятків  років  залежно  від
                  потужності  і  радіонуклідного  складу  викиду,  характеристик  і  розмірів
                  забрудненого  району,  ефективності  заходів  радіаційної  захисту.  До
                  найбільш важких радіаційних аварій на АЕС, супроводжуваним викидом
                  урану  і  продуктів  його  розподілу  за  межі  санітарно-захисної  зони,
                  відносяться  т.зв.  запроектні  аварії,  обумовлені  розгерметизацією
                  першого  контуру  реактора.  Характерний  приклад  такого  типу  аварій  -
                  аварія реактора РБМК-1000 на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 року.
                  Основне джерело радіоактивних забруднень навколишнього середовища
                  та опромінення людей при аваріях ядерних реакторів - викид з реактора
                  газоаерозольних  суміші.  Радіоактивні  аерозолі  після  потрапляння  на
                  поверхню  об'єктів  закріплюються  на  ній.  Процеси  поверхневого  і
                  глибинного  забруднень,  як  правило,  відбуваються  одночасно.  У  суху
                  погоду радіоактивні забруднення є в основному поверхневими. У той же
                  час  окремі  частинки  будуть  проникати  у  виїмки  шорсткою  поверхні,
                  обумовлюючи  глибинні  забруднення.  При  забрудненні  поверхні
                  краплями,  що  містять  радіоактивні  речовини,  спрацьовує  інший
                  механізм:  спочатку  відбуватиметься  адгезія  (прилипання)  крапель  до
                  твердої  поверхні,  яка  в  подальшому  призведе  до  підвищення
                  концентрації радіонуклідів на поверхні, іонного обміну і дифузії.
                        Крім  первинного  радіоактивного  забруднення  можливі  наступні
                  його  цикли,  так  зване  «вторинне»  забруднення.  При  вторинному
                  забрудненні  відбувається  перехід  радіоактивних  речовин  з  раніше
                  забрудненого об'єкта або території на чистий або забруднений у меншій
                  мірі  об'єкт.  Так,  радіоактивні  забруднення  місцевості,  споруд  та  доріг
                  можуть переходити у повітряне середовище або грунтові води, а потім
   51   52   53   54   55   56   57   58   59   60   61