Page 44 - 6208

місцем їх утворення. В Україні також прийнята класифікація відходів за
класами небезпеки згідно з ДСанПіН 2.2.7.029-99 "Гігієнічні вимоги
щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу
небезпеки для здоров'я населення" (I клас – надзвичайно небезпечні, II
клас – високо небезпечні, III клас – помірно небезпечні, IV клас – мало
небезпечні). Загалом ця класифікація стосується промислових відходів,
однак її часто застосовують і для ТПВ, відносячи їх до IV класу
небезпеки. Проблема утилізації твердих побутових відходів (ТПВ)
гостро стоїть у всьому світі. У країнах ЄС у середньому на звалищах
видаляється 60 % відходів, 33 % - спалюється і близько 7 % -
компостується. На даний час існує декілька основних методів утилізації
ТПВ: сортування ТПВ, складування на полігонах та спалювання в
спеціальних установках. Актуальність виділення енергетичної фракції з
твердих побутових відходів полягає у тому, що використання її в якості
палива дозволяє скоротити обсяги використання викопного палива,
значно скоротити обсяг відходів, спрямованих на полігон і скоротити
площі займані полігоном. За стратегії європейських країн до 2010-го
року відновлювані енергоносії, до числа яких віднесені тверді побутові
відходи, повинні складати 10-15 % енергобалансу. У багатьох країнах
Європи розробляються стратегії подальшого розвитку індустрії
переробки відходів, прикладом можуть послужити наступні принципи:

* скорочення маси пакувальних матеріалів;

* утилізація відходів з отриманням корисної продукції з нульовим
виходом відходів;

* створення технології утилізації відходів з мінімальним впливом на
навколишнє середовище;

* підвищення ККД сміттєспалювальних установок з 15-20 % (на даний
час) до 30-40 %;

* стабілізація вироблення енергії, отримання розплавів і золи, придатних
для використання.