Page 77 - 6189

де І – величина, яку визначають за експериментальною
кривою для заданого типу приладу і виду нейтронного
каротажу.
3. Перевіряють, яким способом задані опорні пласти (блок
3), після чого обчислюють подвійний різницевий параметр Q 
(блок 4) за формулою (3.1), шляхом підстановки в неї значень
I , I І і I ІІ відповідно замість а' j, а j1 і а j2.
Тут І І і I ІІ - виправлені за природний гамма-фон значення І
навпроти першого (щільного) і другого (глинистого) опорних
пластів.
Передбачені наступні способи задання І І і I ІІ (блок 3):
1) задають значення інтенсивності випромінювання І І і I ІІ і
водневмісту W І і W ІІ за обома опорними пластами; при цьому
приймають, що W І = 1% і W ІІ = 100% ;
2) задають покази тільки в одному з опорних пластів (І І
або I ІІ), а також покази в одному з пластів з відомим
водневмістом W І або W ІІ (блок 5);
3) задають покази тільки у двох пластах - І І і I ІІ з відомими
значеннями водневмісту W І і W ІІ; залежно від зазначених умов
безпосередньо або опосередковано обчислюють величину Q .
Перший випадок. Подвійний різницевий параметр Q 
визначають за формулою (3.1).
Другий випадок. Пласт з відомим водневмістом заданий
замість щільного опорного пласта (І І). Спочатку визначають
значення Q 0, яке відповідає при номінальному діаметрі
свердловини водневмісту заданого пласта W І. Визначення
здійснюють за залежністю, що зв'язує водневміст з величиною
W:

ln (W) = f(Q) (5.3)

Потім обчислюють значення Q 1, яке відповідає заданому
пласту при фактичному діаметрі свердловини, за загальною
формулою

Q 1(2) = Q 0К 1(1) К 1(2) (5.4)

де К 1(1) і К 1(2) - коефіцієнти подібності, які визначають з
урахуванням фактичного діаметру свердловини.

76