Page 69 - 6122

Схема И1 складається з управляючої та виконавчої частин.
Вибір схеми здійснюється по координатам W V , які управляють
i
i
роботою електронного контакту (ЕК) для подачі напруги
живлення управляючої частини +27В. Адресна інформація

надходить з УСК.
Управляюча частина схеми И1 складається з чотирьох
ідентичних груп прийому координат (рис. 3.4). Дві перші групи

містять 8 кінцевих реле Р1…Р8, які забезпечують своїми
контактами вибір 8 входів комутатору ланки А (0И1, 2И1) або
ланки В (1И1, 3И1). Дві другі групи містять 8 кутових реле
Р9…Р16, які визначають вибір коммутатора на ланках А, В і С, D

відповідно.
Реле Р17 також є кінцевим, контакти його забезпечують
підключення ланцюга роз'єднання точок комутації. Ланцюг

роз'єднання утворюється по координаті Q.
По координатам адреси W V відкривається ЕК, через який на
i
i
емітер і базу транзистора Т1 (Т3, Т5, Т6) подається напруга +27В.
Транзистор відкривається і забезпечує підключення реле до
джерела напруги. В залежності від координат N(M) N(M)
y
x
A(B,C,D) A(B,C,D) , які надходять з УСК (потенціал загального
y
x
провода), включається одне з реле Р1…Р8 та одне з реле Р9…Р16.
Контакти працюючих реле підключають загальну шину (потенціал
від ГКІ) до відповідних входів (виходів) комутаторів ланки А, В та
С, D.

Координати А (В…F) відносяться до відповідних ланок
комутаційних блоків різних АТСКЕ.
Схема К2 здійснює виведення сигналів контролю контактних

груп кутових та кінцевих реле. На рисунку 3.4 схема контролю не
показана.
Схема комутаційного блоку БЗЛ із пристроями И1 і ДРЗ.
На рисунку 3.5 представлена схема блоку БЗЛ з елементами

схем И1 та ДРЗ. У схемі БЗЛ, як і в схемі БАЛ, використовуються
матриці БФЗ1. Відмінною особливістю БЗЛ є використання двох
ТЕЗів розв'язуючих діодів ДРЗ. На одному ТЕЗі розміщуються 4

групи розв'язуючих діодів 0ДР…3ДР, які використовуються по
два ТЕЗи на одну ланку. Розв’язуючі діоди виключають
порушення необхідного з’єднання, якщо вийде з ладу діод

69