Page 54 - 6114
P. 54

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 6

                              МОДЕЛЮВАННЯ МАГНІТНОГО ПОЛЯ ЕЛЕКТРИЧ-
                               НОЇ МАШИНИ ПОЛЕМ СТРУМУ В ПРОВІДНОМУ
                                                         ЛИСТІ


                                Мета роботи

                                Дослідити магнітне поле в повітряному просторі електри-
                            чної машини постійного струму методом моделювання полем
                            струму в провідному середовищі.
                                         Основні теоретичні відомості


                                При  дослідженні    магнітного    поля  машини  постійного
                            струму (рисунок 6.1), магнітну проникність ярма, полюсів та
                            якоря  можна  вважати  нескінченно  великими  в  порівнянні  з
                            проникністю повітря. При цьому, поверхні ярма і якоря є по-
                            верхнями рівного магнітного потенціалу.
                                Внаслідок симетричного розташування полюсів в машині
                            достатньо  дослідити  картину  поля  у  просторі,  обмеженому
                            контуром abcdefga. Лінія симетрії gf являється лінією рівного
                            потенціалу, значення якого таке ж саме як на лінії ag, ярма i
                            лінії ef якоря. Нехтуючи магнітним опором феромагнітних ча-
                            стин  машини  y  порівнянні  з  опором  повітряного  проміжку
                            між полюсом і якорем можна вважати, що різниця потенціалів
                            в повітряному проміжку вздовж лінії dе дорівнює магнітору-
                            шійній  силі  IW  (МРС)  котушки  збудження,  розташованої  на
                            полюсі.  Магнітний  потенціал  в  повітрі  біля  полюса  вздовж
                            лінії ab змінюється на величину МРC котушки, розподілення
                            якої вздовж цієї лінії визначається розподілом витків котушки
                            вздовж осердя полюса.



                                                            53
   49   50   51   52   53   54   55   56   57   58   59