Page 20 - 6096

- верхнього кільця розрізної гільзи 10, в яку ставлять
зразок, який досліджують 11;
- верхньої частини приладу 1, дренажного поршня 9 з
штоком 8;
- розсувний важіль для вертикального навантаження
6.
Основою приладу є металева плита 13, яку
установлюють за допомогою затискної скоби 5 на столі. На
кутках плити є чотири стояки 12 для закріплення верхньої
частини приладу.
Дренажний поршень 9 призначений для передачі
зразку ґрунту вертикального навантаження. У нижній частині
поршня є дрібні отвори для вільного витікання води з ґрунту.
Усі частини приладу виготовлені з нержавіючої сталі.
Для вимірювання вертикальних деформацій ґрунту
застосовують індикатор годинникового типу 7 з точністю
відліку 0,01 мм.

Порядок виконання роботи

Опір ґрунтів стиску вивчають в умовах, які є близькі
до природних умов в місцях будівництва споруди. Ґрунти
основи випробовують на зразках з ненарушеною структурою,
а ґрунти, які засипають, в нарушеному стані. Водонасичені
ґрунти випробовують після занурення зразка, який
випробовують, під воду, а ґрунти, ненасичені водою, з
збереженням природної вологості.
Навантаження на зразок прикладають ступінчато.
Перше навантаження при стандартних випробуваннях зразків
з ненарушеною структурою повинно дорівнювати
природному, тобто масі ґрунтів, які залягають вище від місця
забирання зразка.
Максимальне навантаження для зразків з
ненарушеною структурою має бути на 0,1-0,2 МПа більше,
ніж проектне.
Для ґрунтів з ненарушеною структурою максимальне
навантаження має бути на 0,1-0,2 МПа більше, ніж проектне.
Кількість проміжних ступенів навантаження не менше
ніж 3. Величина кожного навантаження повинна дорівнювати

18