Page 34 - 56

При зважуванні послідовно одержують: масу зразка без
парафінової оболонки m 1, масу зразка після парафінування
m 2, масу зразка, зануреного у воду, m 0. Густину зразка
обчисляють за формулою
m
  1 , (2.14)
m  m  ( k m  m )
1 0 2 1
1
де: k= ;  п – густина парафіну.
 п
Якщо парафінування не проводилося або масою
парафіну можна знехтувати, то
m 1/(m 1 m 0. (2.15)
Зважування виконується з похибкою до 0,0001кг.
Густина сипучої породи (піску, ґрунту і т.п.) одержують
пікнометричним методом, тобто зважуванням певного її
об’єму
mmV, (2.16)
де: m - маса пікнометра (циліндра) із породою; m' - його
власна маса; V – об’єм породи.
Вимір густини осадових порід по керну
безпосередньо на свердловинах доцільно проводити на
денситометрах, розрахованих на масу зразків 50-500г.
Недолік денситометрів - можливість внесення
систематичних похибок, для виключення яких
необхідна перевірка на еталонах 2-4 рази в день.
Зважування пористих і рихлих зразків замість
парафінування або покриття лаком може провадитися у гасі.
Зразок зважують у повітрі (m), потім насичують гасом, після
чого вимірюють масу зразка, насиченого гасом, у повітрі (m 1)
і у гасі (m 2). Густину зразка визначають за формулою
m гm 1 m 2, (2.17)
де:  г - густина гасу.
Цей спосіб може бути рекомендований для визначення
густини вугілля, кам'яної солі і сильно засолонених порід.

34