Page 196 - 56

тиску густина води збільшується, тоді як ріст температури
призводить до її зменшення. Температурний коефіцієнт
розширення  t, залежить від температури і змінюється від
-5
-5
4
6,510 при температурі 4 - 10 С до 5810 при температурі
65—70 °С.
Коефіцієнт стисливості води у залежності від тиску і
-4
температури варіює в межах (3,75,0)10 1/МПа. Зазвичай
4
приймається значення 4-10~ 1/МПа. Зі збільшенням кількості
розчиненого газу коефіцієнт стисливості води збільшується:
' В =  В (1 + 0,05Q),
де:  В — коефіцієнт стисливості чистої води; Q — кількість
газу, розчиненого у воді. Густина розчину з урахуванням
мінералізації (NaCl) і глибини залягання порід приведена на
рисунку 7.1.
Коефіцієнт динамічної в'язкості води  визначає
швидкість передачі імпульсу з одного місця потоку в інше.
Коефіцієнт кінематичної в'язкості — це відношення
коефіцієнта динамічної в'язкості до щільності середовища.
Кінематична в'язкість являє собою коефіцієнт дифузії для
швидкості.
Коефіцієнт динамічної в'язкості води при температурі
20°С дорівнює 1 мПас, а для пластових вод 1,6 мПас.
Значення  d майже не залежить від тиску, тоді як зі
збільшенням температури в'язкість води знижується. Для
пластових вод  d = 0,4 мПаc при Т=80 °С i менш 0,2 мПаc
при Т =-100 °С.
Електричний опір водяних розчинів солей у залежності
від їхньої концентрації, температури і тиску змінюється в
дуже широких межах. Питомий електричний опір
5
дистильованої води дорівнює 210 Омм, тоді як для
-2 3
пластових вод він змінюється від 10 до 10 Омм.
Діелектрична постійна для води дорівнює 81. Зі збільшенням
температури розчинів питомий опір зменшується. При цьому
зниження опору визначається концентрацією розчинених у
воді солей.

187