Page 139 - 56

ефекту. Останній заключається у виникненні механічних
напруг і деформації під дією прикладеного електричного
поля.
Кількісною характеристикою п'єзоелектричного ефекту
є п'єзоелектричний модуль d рівний відношенню
вектора інтенсивності поляризації P до механічної
напруги t або заряду Q до зусилля F
P Q
d   , (4.18)
t F
а також п'єзоелектрична константа l (див. таблицю 4.1)

П'єзоелектричний ефект мінералів. Найбільшим
п'єзоелектричним ефектом володіють мінерали, що
характеризуються напівпровідниковими властивостями
(телур, селен, гринокіт, цинкіт, кадмосолит). П'єзомодулі
інших мінералів відрізняються не більше ніж на порядок
від п'єзомодулей кварцу.

П'єзоелектричний ефект гірських порід.
П'єзоелектричним ефектом можуть володіти не тільки
монокристали, але і полікристалічні агрегати за умови
їхньої приналежності до однієї з просторових груп
(текстур).
Гірські породи, у складі яких знаходяться
п'єзоелектричні активні мінерали, утворюють велику і
розповсюджену групу п'єзелектричних текстур. Тип
симетрії п'єзелектричних текстур гірських порід і
величина їх п'єзоефекту знаходяться в залежності від
наступних властивостей п'єзоактивного мінералу: типу
кристалографічної симетрії, величини п'єзомодулей,
характеру просторового орієнтування полярних
(електричних) і інших осей, процентного вмісту
мінералу і його просторового положення щодо
нейтрального компонента в природі.
До найбільш розповсюджених у природі мінералів-
п'єзоелектриків відносяться кварц, турмалін, сфалерит,
нефелин. Особливе місце серед них займає кварц, що є

136