Page 4 - 5232

ПЕРЕДМОВА
Невід’ємною складовою енергоощадної політики в нашій країни є
підвищення енергоефективності процесів виробництва, передавання,

перетворення та споживання енергії в цілому та електричної енергії зокрема,
забезпечення об’єктивного обліку спожитої енергії.
Ускладнення ситуації з енергопостачанням і різке зростання світових цін
на енергоносії спонукають до переосмислення значної кількості сучасних
проблем, зокрема підвищення енергоефективності національних економік. Нині

в Україні жваво обговорюються питання диверсифікації джерел
енергопостачання, а увага до реалізації політики енергоефективності значно
зросла серед усіх прошарків населення. Пояснити це нескладно, адже від
забезпечення енергетичними ресурсами і їхньої ціни значною мірою залежить

рівень добробуту народу. Разом з тим для надійності енергопостачання
необхідні відповідна культура енергоспоживання, усвідомлення широкими
верствами населення значення політики енергозбереження. Ця
взаємозалежність ілюструє важливість соціального чинника у забезпеченні
енергоефективності економіки.

У дослідженнях енергоефективності різних держав розробляються моделі
соціально-економічних систем, які дають змогу врахувати вплив структурного і
технологічного чинників на підвищення енергоефективності. Однак,
визначаючи напрями забезпечення оптимального рівня енергоефективності

національної економіки, треба враховувати налаштованість населення на
енергозбереження, глибину його розуміння цієї проблеми, вплив політичних та
економічних і світоглядних факторів на обсяги енергоспоживання.
Для порівняння динаміки розвитку економік різних країн використовують
загальноприйняті на міжнародному рівні показники. Щодо оцінки енергетичної
ефективності за об’єктивний вважають такий індикатор, як енергоємність

валового внутрішнього продукту (ВВП). Проте цей показник не можна вважати
абсолютно точним критерієм енергоефективності національної економіки,
оскільки він фіксує лише тенденції її розвитку з погляду енергоспоживання.
Загалом енергоємність ВВП визначають: ефективність використання

енергоресурсів для виробництва готової продукції чи надання послуг,
структура промислового виробництва, розвиток транспортної системи,
географічне розміщення країни, кліматичні умови, демографічні, культурні та
інші чинники [1].
Застосування енергозберігаючих технологій є одною з пріоритетних

складових при проектуванні та експлуатації систем електропостачання,
вентиляції, кондиціювання повітря, опалювання, гарячого водопостачання,
технологічних процесів в енергетиці, транспорті та промисловості. Існуюча
система законодавчих і нормативних актів, Галузева програма

енергоефективністі у будівництві, науково-технічна та проектна інформація
потребують від фахівця-електроенергетика при їх реалізації поглиблених
4