Page 42 - 50

виготовлені з металевих труб діаметром 30-60 мм і товщиною
стінок не менше 3,5 мм, або сталеві кутники з шириною
полички 40-60 мм і товщиною не менше 4 мм, чи сталеві
прути діаметром 10-12мм, а також сталеві шини з поперечним
2
перерізом не менше 100 мм .
Як видно з рис.3.16, заземлювачі у вигляді труб
довжиною 2-5м забивають в землю на глибину 0,8-1,5м, щоб
зменшити вплив сезонних змін питомого опору грунту.
Заземлювачі з'єднують між собою сталевою штангою
товщиною не менше 4мм або сталевим прутом діаметром не
менше 6мм. Для зменшення r з використовують глибинні
заземлювачі довжиною 20 і навіть 30м. Для збереження
малого значення r з і самих заземлювачів використовують
антикорозійну прокладку з дрібного коксу або графіту
навколо заземлювача. Використовують і неметалеві
графітовані вугільні заземлювачі довжиною 1,2м.
Як заземлювані провідники всередині будинків
2
використовують сталеві штаби перерізом 24мм , товщиною не
менше 4мм, кутник або круглу сталь, алюмінієві або мідні
дроти. Заземлювальні провідники прокладають відкрито по
стінках будинків і споруд на скобах або штирях на рівні 30-
40см від підлоги, двері обходять зверху. Вони утворюють
внутрішній контур заземлення, до якого за допомогою
окремих з'єднувальних проводів болтами приєднують корпуси
обладнання, що заземлюються.
В залежності від розташування заземлювачів відносно
заземлювального обладнання існує 2 типи заземлювальних
пристроїв: виносне і контурне (штучне заземлення).
В контурних заземлювальних пристроях заземлювачі
розташовують по контуру (периметру) будівлі, в якій
знаходиться електрообладнання, яке треба заземлити
(рис.3.17).
В місцях з високим питомим опором грунту економічно
може бути більш доцільним влаштування виносних
заземлювачів, які розміщують в добре провідних шарах землі
(рис.3.18).
Групи виносних заземлювачів з’єднують з об’єктом
магістраллю заземлення, кабельною лінією. Виносне захисне
заземлення захищає за рахунок малого опору розтіканню
струму і невеликого струму замикання на землю. Виносне
44