Page 76 - 5

Основним елементом у магнітографічній дефектоскопії є магнітна
стрічка, яка виконує подвійну роль: спочатку служить індикатором поля

дефекту, фіксуючи первинне вихідне поле у вигляді просторового

розподілу залишкової намагнічуваності робочого прошарку, а потім сама

стає джерелом вторинного, відображеного магнітного поля, яке , в свою

чергу, вважається ще одним індикатором.

Інформацію на стрічці можна зберігати в якості документа і повторно

розшифровувати. До недоліків методу відноситься низька продуктивність

через необхідність укладання магнітної стрічки на контрольовану поверхню.

Для першого етапу магнітографічного контролю необхідні пристрій

намагнічування і приспособа для кріплення стрічки на ОК, для другого –

зчитуючий пристрій — власне магнітографічний дефектоскоп.

Для запису магнітограм зварного шва трубопроводу останній

намагнічують подовжньо (рис. 7.1). Для зварного шва 1, який з'єднує дві

ділянки трубопроводу 2, найбільш небезпечним є дефект типу “непровар” 3 у

напрямку зварного шва. Оскільки намагнічування здійснюють приставним

електромагнітом 4 подовжньо, то напруженість зовнішнього

намагнічувального поля Н, ортогональна очікуваному напрямку дефектів і

поля розсіювання від них будуть найбільшими.

Рисунок 7.1 – Схема записування магнітограми
зварного шва трубопроводу

На першому етапі контролю при записі магнітних полів розсіювання

дефекту по всьому периметру шва навколо труби накладається магнітна

стрічка 5, ширина якої перевищує ширину шва. Зверху на магнітну стрічку