Page 42 - 5

Другий метод полягає у дії на об’єкт контролю змінного магнітного
поля з прямуючою до нуля амплітудою. Сам процес розмагнічування полягає

в тому, що ОК розташовують у соленоїді або в електромагніті і шляхом
комутації постійного поля із зменшенням його напруженості або шляхом

зменшення амплітуди змінного поля доводять його до розмагніченого стану.
Суттєвим є вибір частоти змінного поля або частоти комутації постійного

поля. Це пов’язано з впливом вихрових струмів, який тим більший, чим

більші габарити деталі і її магнітна проникність. Внаслідок складної

залежності характеру розподілу вихрових струмів від конфігурації деталей

частоту і амплітуду розмагнічуючого поля вибирають згідно наближених

рекомендацій. Наприклад, для деталей з товщиною стінок (2 – 3) мм з

матеріалу із H c=(1,0 – 1,5) кА/м можна використовувати струм промислової

частоти 50 Гц. Для деталей з товщиною стінок до 30 мм частота повинна

бути порядку одиниць герц. Із збільшенням значення H c внаслідок спаду

магнітної проникності вихрові струми зменшуються і допустима товщина

деталей складає (10 - 15) мм на частоті 50 Гц і (50 – 60) мм - на частоті 1 Гц.

Амплітуда напруженості розмагнічуючого поля, як правило,

вибирається рівною або більшою за амплітуду намагнічуючого поля. Число

періодів розмагнічування зазвичай 40 - 50, тобто зменшення амплітуди

повинно бути плавним.

При розмагнічуванні великих партій деталей якість розмагнічування

визначаються наступним чином. Одну з деталей нагрівають до температури

точки Кюрі і охолоджують у відсутності зовнішніх магнітних полів (крім

магнітного поля Землі). Потім чутливим вимірювачем магнітної індукції

оцінюють максимальну намагніченість. Якщо покази вимірювача при цьому

становлять деяке число , то вважають, що деталі достатньо розмагнічені,

якщо покази для цих деталей не перевищують 3. В якості індикатора

намагніченості може бути використаний прилад для вимірювання залишкової

магнітної індукціїМФ-23Ф, який призначений для визначення якості

розмагнічування деталей і виявлення локальних магнітних полюсів. Оцінка