Page 106 - 4988

об’єктів залежить від точності обчислення їх геометричних
параметрів і звичайно нижча, ніж у відкритих районах.

2.1 Визначення намагніченості у геологічно відкритих
районах. Середню намагніченість обчислюють за формулою
однорідного тонкого вертикального пласта, намагніченого в
напрямі геомагнітного поля
  Z 2 /  sin i    2 /  p, (11.1)
a a
де  - середнє значення модуля вектора намагніченості,
-2
10 А/м;  ,   - середня амплітуда аномалій, нТл; i –
а
а
магнітне нахилення, градуси; p  sin 2 i  sin 2 A  cos 2 i ; A
– азимут простягання пласта.

Формула (11.1) дає похибку не більшу 25 %, якщо
виконуються співвідношення
b  5 h , e  2 b ,

де b2 – потужність пласта; h – глибина верхньої кромки; e2
– глибина нижньої кромки.

Формула (11.1) не враховує вплив нормального магнітного
поля, який може суттєво відрізнятися від нульового рівня
поля, прийнятого для розрахунків.

2.2 Інтегральний спосіб оцінки намагніченості можна
застосовувати як для відкритих, так і для закритих регіонів
при неоднорідній намагніченості гірських порід. Цей спосіб
розроблений для двохмірних диференційовано намагнічених
вертикальних пластів з обмеженою глибиною нижньої
кромки. Припускається, що гірські породи намагнічені в
напрямку нормального магнітного поля, вертикальні і
горизонтальні розміри пласта більші h2 . Значення середньої
намагніченості об’єкта визначається через площу F між
кривою T і дотичною проведеною через мінімуми кривої
a
(рис. 11.1а):

104