Page 10 - 4985

першого розділу). Якщо записка має підрозділи, то номер
пункту в них складається з номера розділу, підрозділу і
порядкового номера пункту, наприклад, 1.2.1, 1.2.2 тощо.
Пункти, за потреби, розбивають на підпункти з
порядковою нумерацію в межах кожного пункту, наприклад,
1.3.4.1, 1.3.4.2 тощо.
Заголовки інших структурних елементів пояснювальної
записки («ЗМІСТ», «ВСТУП» тощо) не нумерують.
Сторінки записки наскрізно нумерують арабськими
цифрами. Титульний лист не нумерують. Ілюстрації, схеми,
таблиці, які розміщені на окремих сторінках, включають у
загальну нумерацію записки.
У середині пункту або підпункту можна подавати перелік
вимог, вказівок та положень. Перед кожною позицією
переліку потрібно ставити дефіс або за потреби посилання в
тексті записки на одну із позицій переліку - малу букву, після
якої ставиться дужка.
Для подальшої деталізації використовують арабські
цифри з дужкою, а запис виконують з абзацу, наприклад: а),
б), 1), 2), в) тощо.
Кожний рядок переліку починається з абзацу.
Перший листок структурного елемента «ЗМІСТ» повинен
мати основний напис (розмір 40х185 мм). Таблична форма, в
яку вноситься основний напис, на практиці називається
«штампом». Усі подальші аркуші супроводжуються основним
написом для наступних листків (розміри штампа 15х185 мм).
За потреби перші листки назв підрозділів основної частини
пояснювальної записки також можуть мати основний напис
розміром 40х185 мм.

2.3 Викладення тексту записки

Текст записки має бути чітким і не допускати різних
тлумачень. Викладаючи обов'язкові вимоги у записці,
потрібно використовувати слова «повинен», «потрібно»,
«вимагається щоб», «дозволяється тільки», «не допускається».
Використовуючи інші положення потрібно вживати слова
«можна», «як правило», «за потреби» тощо.
У тексті записки не рекомендовано вживати звороти із
займенниками першої особи, наприклад, «я вважаю...,» «ми

10