Page 30 - 4980
P. 30

конструктивного виконання, компо-нувальної схеми та умов використання.
                 6.2.2  Розчленування  бурової  установки  на  транспортабе-льні  блоки  (одиниці),  опис  їх
           комплектності, визначення габа-ритів і маси.
                 6.2.3  Вибір  транспортних  і  вантажопідйомних  технічних  засобів  для  передислокації
           бурової установки на нову точку буріння на задану відстань трасою відомого рельєфу.

                 6.3 Устаткування та приладдя
                 6.3.1 Роздавальні технічні матеріали (креслення загального виду та відомості комплектації
           бурових установок, технічні показники транспортних та вантажопідйомних технічних засобів).




                 6.4 Короткі теоретичні відомості
                 Термін служби сучасних установок для буріння свердло-вин на суходолі (із відновленням
           ресурсу - до 25 років) набага-то перевищує витрати часу на спорудження однієї найглибшої
           свердловини.  Це  породжує  необхідність  в  демонтажі  комплек-су  устаткування  після
           завершення технологічного циклу робіт зі спорудження останньої свердловини, перевезенні на
           нову  точку  буріння  і  повторному  монтажі  на  ній.  Демонтаж,  транс-портування  та  монтаж
           бурового  устаткування  хоча  і  є  техно-логічно  необхідними  операціями,  але  впродовж  часу,
           витраче-ного  на  їх  виконання,  не  отримується  жодного  метра  проход-ки  –  продукції,
           вироблення  якої  є  призначенням  бурової  уста-новки.  Тому  витрати  часу  на  демонтаж,
           транспортування,  мон-таж  можна  умовно  розглядати  як  непродуктивні,  як  своєрід-ний
           вимушений  простій.  Завданням  інженерно-технічних  служб  бурового підприємства,  зокрема  -
           його механо-енергети-чної служби, є мінімізація витрат часу, коштів і праці на пере-дислокації
           бурових установок між точками буріння.
                 Відповідно  до  конструктивного  виконання  та  умов  експ-луатації  транспортування  і
           монтаж бурових установок здійс-нюється одним з наступних способів:
                   великоблочним,  для  якого  комплект  бурової  установ-ки  поділяється  на  мінімальне
           число блоків найбільшої маси і габаритів (лебідково-вишково-роторний, насосний, блок голов-
           ного привода), транспортованих буксируванням на спеціалізова-них транспортних засобах та/або
           на власних основах із підкатними візками;
                   дрібноблочним, який передбачає поділ комплекту бу-рової установки на суттєво більше
           число блоків значно менших габаритів і маси, які перевозяться навантаженими на платфор-ми
           універсальних або спеціалізованих транспортних засобів;
                   поагрегатним,  для  якого  бурова  установка  розбираєть-ся  на  окремі  агрегати,  які
           транспортуються вантажним транс-портом універсального призначення;
                   повузловим, для якого компоненти бурової установки розбираються на окремі вузли,
           вага яких обмежена вантажо-підйомністю гелікоптерів, застосовуваних для транспортування.
                 В наведеному переліку в напрямку згори донизу покра-щується транспортабельність, але
           одночасно  погіршується  мо-нтажоздатність.  Що  меншою  є  кінцева  глибина  свердловин,  для
           буріння яких призначена конкретна установка, що корот-шим є час перебування установки на
           певній  точці  буріння,  що  коротшим  є  технологічний  циклу  спорудження  свердловини,  то
           вищими є вимоги до мобільності установки, іноді їх дово-диться задовольняти ціною зниження
           ефективності самого буріння.
                 Застосовність  довільного  способу  монтажу  і  транспорту-вання  бурових  установок  між
           точками буріння визначається сукупністю наступних чинників:
                   відстанню транспортування між попередньою і наступною точками буріння;
                   профілем траси, якою здійснюватимуться перевезення (рельєф, максимальні поздовжні
           та поперечні схили);
                   мінімальною несучою здатністю ґрунту на трасі;
                   наявністю-відсутністю  природних  (річки,  водоймища,  ліси,  яри)  та/або  техногенних
           (лінії електропередач, магістральні автошляхи, наземні трубопроводи, залізничні колії) перешкод,
           культивованих земель, сільгоспугідь, населених пунктів;
                   обмеженнями,  стосовними  ширини  колії,  маси,  верти-кального  та  поздовжнього



                                                            29
   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35