Page 22 - 4978

атмосферу. До земної поверхні сонячна радіація доходить у вигляді
прямої і розсіяної радіації. До 47% загальної кількості радіації, що
надходить на верхню межу атмосфери, досягає поверхні Землі й
поглинається нею, 25% затримується атмосферою — розсіюється
молекулами газів та домішками.
Пряма радіація — сонячна радіація, що доходить до земної
поверхні у вигляді пучка паралельних променів, що виходять
безпосередньо від сонячного диска. Змінюється в залежності від
висоти знаходження Сонця над горизонтом, прозорості атмосфери та
хмарності.
Розсіяна радіація — сонячна радіація, що була розсіяна в
атмосфері, надходить на земну поверхню з усього небокраю. У
похмурі дні вона є єдиним джерелом енергії в приземних шарах
атмосфери.
Сумарна радіація — сукупність прямої і розсіяної сонячної
радіації, що надходить у природних умовах на земну поверхню.
Вона залежить від географічної широти, висоти над рівнем моря,
прозорості атмосфери і хмарності. У гірських районах розподіл
сонячної радіації дуже складний, тому що її величина визначається
також ще експозицією і крутістю схилів. Розподіл сумарної радіації
представлено для рівнин і передгір'їв з абсолютними висотами до
600 м.
Альбедо (від лат. albus — білий) — фізична величина, що
описує здатність поверхні чи космічного тіла відбивати та
розсіювати випромінення (світло). Взагалі альбедо — це відношення
потоку відбитого (розсіяного) поверхнею у всіх напрямках
випромінення до потоку випромінення, що надходить.
Пряма сонячна радіація на горизонтальну поверхню
розраховується за формулою:
S' = S sin h , (3.1)
0
де S - пряма радіація на перпендикулярну поверхню.
Сумарна радіація одержується сумуванням прямої і розсіяної
радіації:
Q = S' + D. (3.2)
Альбедо розраховують за формулою:
А = Q /Q, (3.3)
отр
2
де Q отр - відбита сонячна радіація (кВт/м ),
Q - сумарна радіація.
22