Page 15 - 4963

господарювання і ринкову кон’юнктуру з метою створення належних умов для

функціонування ринку та вирішення соціально-економічних проблем суспільства.

Економічна політика — це сукупність заходів, спрямованих на впорядкування

руху економічних процесів, здійснення впливу на них чи безпосереднє визначення

їхніх результатів.

Економічна політика — взаємопов’язана система довгострокових і поточних

цілей економічного розвитку, що визначені державою, комплекс відповідних

державних рішень та заходів, спрямованих на досягнення цих цілей із використанням

державної влади у сфері економіки.

У політичному значенні економічна політика — це діяльність політичних

суб’єктів (держави, політичних партій, рухів тощо) щодо вироблення і реалізації

системи практичних заходів з метою впливу на економічний стан суспільства.

Об'єкти економічної політики — це сфери, галузі, регіони, а також явища,

ситуації та умови економічного життя країни, де виникли або можуть виникати певні

проблеми, що не вирішуються автоматично, як того вимагають умови нормального

функціонування економіки та підтримання соціальної стабільності.

Основним агрегованим об’єктом економічної політики виступає національна

економіка.

Основним суб’єктом економічної політики розглядають, як правило, державу.

Однак таке розуміння є доволі спрощеним.

Залежно від ролі у процесі формування економічної політики суб’єкти

поділяються на дві групи:

- перша – «носії економічної політики»,

- друга – «носії впливу на економічну політику».

До першої групи належать суб’єкти, чиї повноваження визначені законом. Вони

мають право законодавчої ініціативи, беруть безпосередню участь у розробці
економічної політики. Узагальнювальним суб’єктом цієї групи виступає держава в

особі найвищих органів влади – уряду та парламенту.

Група «носіїв впливу» не бере безпосередньої участі у виробленні економічної

політики, але має великий вплив на цей процес. До цієї групи входять партії,

15