Page 29 - 4953
P. 29

   h       2
                     Z     2x  J    h  sin  2    10 ;   (4.2)
                       a         a                 2   2  
                                                  h   x  
                                               2
                         ) x ( T    H 2  ) x (    Z 2  ) x (  10 ;
           де h = H–a; h=a;
                 st
                      0
                         st
           J a = J z  – J z ; J z – намагніченість порід структури, в А/м;
            0
           J z – намагніченість порід над структурою;
           простягання крил складки по падінню дуже велике.
                Більш  точне представлення  антиклінальної  структури  досягається  доповненням  формул  (4.2),  за  яким  враховано обмеженість  крил  по
           падінню; для чого потрібно скористатися формулами (23.19, 23.20; [12]), у яких передбачити зміщення відносно початку координат додаткових
                                                     st
           нахилених пластів (з намагніченістю –J z ) по осі Х на величину  (див. рис. 4.1), а по осі Z – зміщення на глибину h до залягання основи
           структури, тобто коли їх верхня кромка буде на глибині h=H.
                Для  магнітної  складної  моделі  антиклінальної  структури,  у  якій  є  ВНК  і  ГНК,  застосувати  формули  (4.2)  проблематично.  Тут  можна
           скористатися  формулами  для  нахилених  уступів,  комбінацією  яких  можна  описати  складну  структуру.  Зауважимо,  що  цей  спосіб  є
           універсальним, тобто підходить і для гравітаційного моделювання.
                За формулою (4.2) визначено магнітне поле за умов, що намагніченість вертикальна (J=J z, тобто =/2) та без впливу напрямку вектору
           нормального магнітного поля. Магнітне поле розраховується у нТл.
                4.5.2 Графічний спосіб оцінювання параметрів польових спостережень на прикладі магніторозвідки.
                Відстань між пікетами геофізичних спостережень по профілю має бути такою, щоб у межах очікуваного простягання корисних (у нашому
           випадку  змодельованих  за  формулами  попереднього  пункту)  аномалій  L  (інтервал,  де  їх  інтенсивність  більше  за  півмаксимум  аномалій  –
           рисунок  4.3),  було  б  не  менше  35  пікетів;  а  точність  спостережень:      Z max(1/31/5).  Для  цих  оцінок  обирають  теоретично  розраховані
           аномалії від  пошукових  утворень,  які залягають на ймовірно максимальних глибинах  і  які  мінімальні за  своїми параметрами.  Для  розвідки
           геологічних структур масштаб досліджень має бути більш крупним (кількість пікетів k  1020), також і точність:   Z max(1/101/30). При
                                                                                                                                                              2
                                                                                                                                                         -5
           дослідженні нафтогазоперспективних структур масштаб і точність гравітаційної зйомки, як правило, не перевищують 1:10000 і 0.110  м/с ,
           магнітної  1:5000, 24 нТл відповідно.
                При виконанні лабораторної проектну точність спостережень  та відстань між пікетами (проектний масштаб) x  L/k обирають залежно
           від конкретних геологічних завдань (пошук чи розвідка та у якій детальності) та уточнюють за таблицями стандартних параметрів польових
           спостережень  [10].  Так,  якщо  за  розрахунками  x=110  м,  то  до  проекту  беруть  x=100  м,  а  масштаб  –  1:10000.  Розміри  площі  (профілю)
           досліджень повинні перевищувати передбачувані розміри  розвідувальних об’єктів  у 10  і більше разів, глибини  їх залягання  –  у 3÷5 разів  і
           більше.




                                                                                    27
                                              L
   24   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34