Page 82 - 4948

ІХ – Воркутинська западина, Х – Передуральський крайовий
прогин, ХІ – Залаірський синклінорій, ХІІ – Магнітогорський
синклінорій, ХІІІ – Нижньотагильський синклінорій, ХІV –
Східноуральський синклінорій

Рисунок 6.1 – Схема розміщення основних структурних
елементів Уралу

В тектонічному відношенні Уральський хребет
представляє собою складно побудовану гірськоскладчасту
споруду, яка складається із багатьох витягнутих в
субмеридіональному напрямку порівняно вузьких
синкліноріїв та антикліноріїв. Найбільш витриманим за
простяганням є Центральноуральський антиклінорій, який
із заходу і сходу обмежений глибинними розломами, з якими
пов’язані інтрузивні тіла. Розлом, який проходить по східному
схилу антиклінорію, визнається Головним Уральським
глибинним розломом.
Крім того на основі геофізичних досліджень виявлено
цілу серію великих насувів в зоні зчленування Уральського
хребта із Східноєвропейською платформою. Вважається, що
західна міогеосинклінальна зона Уралу насунута на східний
край докембрійської платформи, а дійсна границя платформи
з епігерцинською Урало-Сибірською областю проходить по
Головному Уральському розлому.

1 – еоцен, 2 – середній карбон, 3 – візейські вапняки, 4 – вугленосна
світа, 5 – девон, 6 – кристалічні сланці, 7 – граніти, сієніти, гнейси,
8 – порфіри, 9 – діорити, 10 – діабази, 11 – порфірити, 12 – туфи і
зелені сланці

Рисунок 6.2 – Схематичний розріз ділянки на східному схилі
Уралу

81