Page 39 - 4946

Колонкове буріння ведеться з допомогою
колонкової труби з кільцевою коронкою (рисунок 2.4, а),
яка при обертанні труби руйнує породу, утворюючи
забій у вигляді кільця, в центрі якого залишається
стовпчик непорушеної породи – керн. Цей метод
забезпечує одержання зразків ґрунту з природною
структурою та вологістю із значних глибин.
Шнекове буріння (рисунок 2.4, б), як і колонкове,
належить до категорії обертальних способів буріння, але
може застосовуватись у піщаних і глинистих ґрунтах.
Цей спосіб є досить продуктивним, оскільки процес
буріння та підйом ґрунту відбувається одночасно.
Глибина буріння може досягати 100 м. Але при
шнековому бурінні погано визначаються межі окремих
пластів, структура ґрунту порушується.
Вібраційне буріння засноване на заглибленні в ґрунт
кільцевого наконечника – віброзонду під дією вібрації, яка
дуже сильно послаблює опір ґрунту. Зонд під дією власної
ваги та ваги вібратора занурюється в ґрунт на глибину до 20
м. Цей метод дозволяє одержати зразки ґрунту з
непорушеною структурою.
При проходженні свердловин ведуть буровий
журнал, аналогічний польовому журналу для шурфів.
З розвідувальних виробок відбирають зразки двох
видів: порушеної структури та непорушеної при
природній вологості (моноліти). Моноліти відбирають з
кожної різновидності ґрунту, але не рідше ніж через 1 м.
У лабораторіях, досліджуючи моноліти, визначають такі
характеристики ґрунтів, як щільність, коефіцієнт
стисливості, опір зсуву, коефіцієнт фільтрації.
На основі даних бурового журналу складаюсь на
кожну свердловину інженерну геологічну колонку, яка
являє собою вертикальний розріз земної кори по осі
свердловини. Дані кількох колонок, розміщених по осі

38