Page 24 - 4942

дити в тій граматичній формі, в якій його подано у джерелі, з
збереженням особливостей авторського написання. Наукові
терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяють
лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У
цих випадках використовують вираз «так званий»;
б) цитування повинно бути повним, без довільного ско-
рочення авторського тексту і без перекручування думок авто-
ра. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається
без перекручування авторського тексту, позначають його
трьома крапками, ставлячи їх у будь-якому місці цитати (на
початку, всередині, в кінці). Якщо перед випущеним текстом
або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
в) кожну цитату обов'язково супроводжувати посилан-
ням на джерело;
г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок ін-
ших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту,
слід бути гранично точним у викладенні думок автора, корект-
ним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні
посилання на джерело;
д) якщо необхідно виявити ставлення автора магістер-
ської роботи до окремих слів або думок із цитованого тексту,
то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак
запитання;
е) якщо автор магістерської роботи, наводячи цитату,
виділяє в ній деякі слова, то роблять спеціальне застереження,
тобто після тексту, який пояснює виділення, ставлять крапку,
потім дефіс і вказують ініціали автора роботи, а весь текст
застереження вміщують у круглі дужки. Варіантами таких
застережень є: (курсив наш. – М. Х.), (підкреслено мною. – М.
Х.), (розрядка моя. – М. Х.).
Оформлення списку використаних джерел. Список
використаних джерел – елемент бібліографічного апарату,
котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і
розміщують його після висновків. Починати слід з нової сто-
рінки і друкувати у вигляді заголовка зверху симетрично від-
носно тексту сторінки. Посередині рядка малими літерами з
першої великої друкують слова «Перелік посилань».
22