Page 224 - 4902

ональних ресурсів і засобів. Його складовими виступають:
– матеріально-технічна база науки (наукові організації, науко-
во-дослідні лабораторії, експерементальні заводи, електронно-обчи-

слювальні центри, обладнання тощо);
– наукові кадри (дослідники, експериментатори, конструктори,
винахідники, науково-технічний персонал та ін.);
– фонд винаходів і відкриттів (банк наукових знань, винаходів,
зразків, наукової інформації, патентів, наукових проектів,
авторських свідоцтв тощо);

– організаційно-управлінська структура наукової сфери (систе-
ма управління, фінансування, планування науково-дослідних і
проектно-конструкторських робіт – НДПКР, організаційно-управ-
лінські структури, методи управління НДПКР).

Науково-технічний рівень країни визначається на основі іннова-
ційного потенціалу країни.
Інноваційний потенціал країни – це здатність фундаментальної
та прикладної науки забезпечити нововведеннями процес оновлення
продукції. Кількісну характеристику інноваційного потенціалу (B)
можна виразити за допомогою відношення:

B = V / N, (10.1)

де B – інтенсивність освоєння створених зразків;
N та V – відповідно число створених і освоєних зразків нової про-

дукції.
Показник B характеризує стан (рівень) інноваційних процесів та
інноваційної діяльності у країні.
Загалом, науково-технічний потенціал України впродовж остан-
ніх років незалежності зазнав суттєвих втрат і його сучасний стан є
відчутною загрозою інноваційно-технологічній безпеці. Порушення

темпу інноваційного розвитку – найбільша загроза для економіки в
цілому, передусім для науки, яка має працювати за довгостроковим
замовленням.
Можливість реалізації науково-технічного та інноваційного по-
тенціалів країни напряму залежить від ефективності науково-техніч-

ної та інноваційної політики держави.

10.2. Механізм макроекономічного регулювання інноваційної
діяльності

Інноваційна політика держави має на меті об’єднання (синтез)

.