Page 25 - 4888
P. 25

У  процесі  еталонування  бажано  будувати  криву
                            залежності      відліків     приладу       від     інтенсивності
                            випромінювання  еталону  (рис.  3.3).  Це  дозволяє  своєчасно
                            побачити  і  виправити  незакономірний  хід  еталонної  кривої,
                            що  зумовлений  помилками  знімання  відліків  по  шкалі
                            приладу або геометрії установки.
                                  Через  те,  що  відлік  показів  приладу  обумовлений  не
                            тільки   -випромінюванням еталону  I , але і фоном Ф  місця
                                                                    
                                                                                     
                            еталонування,  нуль  абсциси  еталонованої  кривої  зміщується
                            вліво  на  величину  Ф .    Величина  Ф визначається  шляхом
                                                   
                                                                     
                            екстраполяції  (продовження)  початкової  лінійної  частини
                            градуйованої кривої до вісі абсцис.
                                  Відстань  від  точки  перетину  екстрапольованої  частини
                            кривої  з  віссю  абсцис  до  вибраного  раніше  початку
                            координат,  який  подано  в  масштабі  осі  абсцис,  дорівнює
                            шуканому фону місця еталонування (в мкР/год).

                                  Знімання гамма-поля
                                  Гамма-знімання  відбувається  по  площі,  на  якій
                            попередньо  розмічена  сітка  згідно  з  мірилом  знімання.  На
                            лабораторній  роботі  виміри  здійснити  на  розміченій  ділянці
                            (10  х  10  квадратів).  Для  визначення  точності  знімання
                            проводяться  контрольні    виміри  3 5  %  від  усіх  точок.  У
                            нашому випадку провести повторний вимір в точках по одній
                            із діагоналей. Точність визначають за формулою

                                                                    2
                                                          n(  p   n k  )
                                                                     ,              (3.3)
                                                             m    1

                            де  n   -  рядовий  вимір;  n   -  контрольний  вимір;        m   -
                                 p
                                                         k
                            кількість контрольних точок.

                                  Радіометричну  карту  будують  з  перетином  ізоліній
                            гамма-інтенсивності      2, 5  .

                                                            24
   20   21   22   23   24   25   26   27   28   29   30