Page 7 - 4885

їх переміщення називають колектором. Пласти, які практично непроникні для
нафти і газу, називають покришками або флюїдоупорами. У результаті тектоні-
чних рухів земної кори, коли її окремі частини то піднімалися, то опускалися,
пласти виводилися з горизонтального положення і утворювалися складки різ-
них структурних форм. Складчатість буває антиклінальна (випуклістю вверх)
та синклінальна (випуклість вниз).
Певне чергування пластів колекторів та флюїдоупорів і наявність відпові-
дної складчастості створюють умови для утворення та утримування покладів
вуглеводнів. Слід засвоїти, що пласти-колектори завжди заповнені тим чи ін-
шим флюїдом і в більшості випадків це складає вода.
Природним резервуаром називається таке вмістилище для нафти, газу і
води, в межах якого можливий їх рух, форма і розміри його зумовлені співвід-
ношенням порід-колекторів і порід-покришок.
Пастка − це частина природного резервуару, яка частково чи повністю
забезпечує вловлювання й утримування напливних в резервуар рідких і газопо-
дібних вуглеводнів протягом деякого відрізку геологічного часу і в межах якого
встановлюється рівновага між нафтою, газом і водою під впливом переважної
дії гравітаційних сил. Пастки характеризуються довжиною, шириною і висо-

тою.
Місцеве (локальне) підвищення концентрації нафти чи газу або обох од-
ночасно в природному резервуарі веде до утворення покладів. Інакше покладом
називають будь-яке окреме локальне скупчення нафти і газу в земній корі, яке
контролюється пасткою. Головним параметром покладу є величина запасів,

тобто кількість нафти, газу, конденсату, що розміщені у ньому. За величиною
запасів поклади ділять на унікальні (супергігантські), гігантські (величезні), ве-
ликі, середні, малі.
Ділянку земної кори, з якою закономірно пов'язані один або більше наф-
тових чи газових покладів, називають родовищем нафти і газу. Родовища бува-
ють одно- і багатопокладові. Залежно від фазового стану покладів їх ділять на
газові, газоконденсатні, нафтогазові, нафтогазоконденсатні, газонафтові, газо-
конденсатно-нафтові, нафтові. При цьому на перше місце переважно ставлять
компонент (фазу), запаси якого менші. За геологічними запасами родовища
можна поділити на невеликі – до 10, середні – 10-50, великі – 50-100, величезні
– 100-500, гігантські – 500-1000, унікальні – понад 1000 млн т нафти (млрд м 3
газу).
Для розуміння процесів утворення родовищ нафти і газу варто ознайоми-
тися з існуючими теоріями утворення вуглеводнів. На даний час існують дві те-
орії: органічного та неорганічного походження вуглеводнів.
Перша, найбільш обґрунтована теорія висунута академіком Губкіним і
згідно з нею джерелом утворення вуглеводнів є осадові породи збагачені розсі-
яною органічною речовиною. Кількість органічної речовини повинна перевищу-
вати 1-2 %. Осадові породи на шляху реалізації свого нафтогазогенеруючого
потенціалу проходять ряд зон (інтервалів, стадій), в межах яких утворюються
різнотипні вуглеводневі системи. Від природи вихідної органіки, її кількості та
шляхів перетворення залежить нафтогазогенераційний потенціал порід. Гуму-

6