Page 85 - 4875

СF → 1 – вказує на помилку (“0” –
помилки немає)
int 26h – запис сектору по його логічному номеру
Для цього необхідна ініціалізація наступних регістрів:
На вході: AL ← <адреса пристрою 0,1,...,80h>
CX ← кількість секторів на запис
DX ← логічний номер початкового
пристрою
DS:BX ← буфер даних, що будуть
записуватись
На виході: АH → код помилки
СF → 1 – вказує на помилку (“0” –
помилки немає)

Таблиця розміщення файлів FAT (Files Allocation Table)
Відразу після Boot Record на диску знаходяться сектори, що
містять таблицю розміщення файлів – FAT. При використанні такого
пристрою, як магнітний диск можна використовувати запис як
послідовного так і прямого типу. Використання прямого доступу
дозволяє позиціонувати головку пристрою безпосередньо на той файл,
що нам потрібен. При використанні пристроїв тільки з послідовним
з’єднанням (магнітні стрічки, ZIP). Процес доступу вимагає перегляд
всіх попередніх файлів, а при записі інформації може добавлятись в
кінець, після тієї, що була записана останній раз. Тому, як правило, є
більш ефективний прямий доступ, хоча суттєвим є також спосіб
розподілення місця для файлів.
MS-DOS у міру того як файл збільшується в розмірі виділяє
йому вільні сектори із числа не зайнятих іншими файлами. Причому,
файл не обов’язково розміщується в суміжних областях диску, а може
бути розкинутий по різних доріжках і секторах в цьому випадку
операційна система містить інформацію про розподілення секторів
диску для файлів (інформація в таблиці FAT). Традиційно простір
диску розбивається на ділянки однакового розміру – кластери. Він
може містити кілька секторів, при чому, для кожного кластера в FAT є
індивідуальна комірка в якій міститься інформація про використання

84