Page 16 - 4868
P. 16

Ошибка! Стиль не определен.                                                                14

               яких  кожен  процесор  має  свою  локальну  оперативну  пам’ять,  до  якої  інші
               процесори доступу не мають.














                       Рисунок 1.2 – Класифікація багатопроцесорних обчислювальних
                                                  системЕ. Джонсона

                     Класифікація        Джонсона         заснована       на      структурі        пам’яті
               (глобальна(global)  аборозподілена(distributed))  і  механізмі  комунікацій  та
               синхронізації        (спільні     змінні      (shared     variables),     або      передача
               повідомлень(message  passing)).  Системи  GMSV  (global-memory-shared-
               variables)  часто  називаються  також  мультипроцесорами  із  спільною
               пам’яттю,  що  розділяється,  (shared-memory  multiprocessors).  Системи
               DMMP                   (distributed-memory-message-passing)                      називають
               мультикомп’ютерами  з  розподіленою  пам’яттю  (distributed-memory
               multicomputers).
                     Переважна більшість теперішніх «серйозних» комп’ютерів реалізовані в
               класі MIMD-архітектури. При цьому розглядають наступні основні підкласи:
                     1. Векторно-конвеєрні  комп’ютери,  в  яких  використовується  набір
               векторних  команд,  що  забезпечують  виконання  операцій  з  масивами
               незалежних даних за один такт. Типовим прикладом даного напрямку є лінія
               «класичних» векторно-конвеєрних комп’ютерів CRAY.
                     2. Масивно-паралельні комп’ютери з розподіленою пам’яттю. В даному
               випадку  мікропроцесори,  кожен  з  яких  має  свою  локальну  пам’ять,
               поєднуються  за  допомогою  деякої  комунікаційної  мережі.  Перевагою  цієї
               архітектури  є  можливість  нарощувати  продуктивність  шляхом  додавання
               процесорів. Недолік – великі накладні витрати на міжпроцесорну взаємодію.
                     3. Симетричні  мультипроцесори  (SMP)  складаються  із  сукупності
               процесорів,  що  мають  спільну  пам’ять  з  єдиним  адресним  простором  та
               функціонують під керівництвом однієї операційної системи. Недолік – число
               процесорів,  що  мають  доступ  до  спільної  пам’яті  неможливонарощувати.
               Існує  межа  нарощування  числа  процесорів,  перехід  через  яку  веде  до
               швидкого зростання втрат на міжпроцесорний обмін даними.
                     4. Кластери, що утворюються з обчислювальних модулів будь-якого із
               розглянутих  вище  типів,  які  об’єднані  системою  зв’язку  або  за  допомогою
               спільної зовнішньої пам’яті. Можуть бути використані як спеціалізовані, так і
               універсальні мережеві технології. Цей напрям, по своїй суті, є комбінацією
               попередніх трьох.
                     Потрібно  ще  раз  наголосити,  що  найбільш  важливим  при  розробці
   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21