Page 114 - 4860

передавання даних обмежувалася 14400 bps при модуляційній
швидкості в 2400 бод. Розділивши 14400 на 2400, ми
одержимо цифру 6, а не 8! Чому так? Все дуже просто.
Спеціальний сектор стандартизації ITU-T при Міжнародному
телекомунікаційному союзі, розглянувши всі запропоновані
варіанти, вибрав з восьми можливих шість комбінацій
сигналу, що забезпечували максимальну завадостійкість на
середньостатистичній аналоговій телефонній лінії. Крім
цього, переслідувалася і ще одна мета. Обмеживши
стандартом V.32bis максимальну швидкість передавання
даних на рівні 14400 замість 19200 bps, ITU-T хотів створити
здорову конкуренцію між фірмами-виробниками модемів. І
треба сказати, своєї мети він домігся. Будь-яка фірма, що себе
поважає, випускаючи модем стандарту V.32bis, додавала до
нього свій фірмовий протокол, що дозволяє збільшити
швидкість передавання даних до 19200 і навіть до 21600 bps.
Так з’явилися протоколи V.32 turbo у модемах таких фірм як
U.S.Robotics, ZyXEL, MultiTech, Motorola та ін. Однак
боротьба привела до різкої несумісності модемів різних фірм
через вибір різних схем кодування і модуляційних
швидкостей. У лідери ж вирвалися двоє ZyXEL і
U.S.Robotics. Перша запропонувала протокол ZyXEL 19200
для зашумлених ліній зв’язку, що дозволяв стійко
з’єднуватися на швидкостях до 19200 bps, а друга - протокол
HST, що забезпечує з’єднання на швидкостях до 21600 bps,
причому на таких поганих лініях зв’язку, де було неможливо
досягти стійкого з’єднання з використанням протоколу
V.32bis. Були й інші варіанти протоколів. Необхідно відмітити
модеми WordBlazer і FastBlazer фірми Telebit, що могли
підлаштовуватися під канал зв’язку, вибираючи оптимальні
значення несущих частот. Однак ціна таких пристроїв була
занадто велика, через що вони не змогли одержати широкого
поширення.

113