Page 9 - 486

Вступ

Гідромашини і компресори є проточними машинами. Вони

призначені для роботи зміни положення і стану текучих середовищ і
подоланню опорів в трубопроводах. Теоретичні основи розрахунку,

принцип дії та конструктивні схеми машин для переміщення рідин та
газів однакові. Але різниця в густині транспортованих середовищ і їх
поведінка при проходженні через проточну частину машини
призводить до розмаїття в оформленні робочих органів і систем

охолодження.
Для переміщення текучих середовищ, крім машин застосовують
також апарати або пристрої (струминні насоси, компресори, ерліфти,

газліфти тощо).
Ще в глибоку давнину людина користувалась для транспортування
і, головним чином, для піднімання води різними простими
механізмами (наприклад, водопідйомними колесами). Водопідйомне

колесо являло собою велике дерев’яне колесо, до ободу якого
кріпились відра або черпаки. Нижня частина колеса занурювалась у
воду джерела. При обертанні колеса черпаки захоплювали воду і

переносили її догори, виливаючи в дерев’яний жолоб, котрим вона
самопливом подавалась до місця призначення. Перший опис
поршневого насоса (який використовувався для потреб зрошення)

відноситься до II ст. до нашої ери. Машини для переміщення повітря і
газів з’явились значно пізніше. Винайдення поршневого компресора
пов’язано з іменем німецького фізика Отто Геріке (1640 р.).

Тільки після винаходу в кінці XVII ст. першої парової машини,
почали широко використовуватись поршневі насоси. Перші спроби
створення відцентрових насосів і компресорів відносяться до початку
XVIII ст. Винахідником відцентрового насоса є італієць Джіованні

Жордан, який зробив перший рисунок такого насоса, а виготовлення
першого найпростішого відцентрового насоса приписують Дені
Папену (1703 р.). Але в зв’язку з недосконалістю конструкції і низьким

ККД (а також відсутністю на той час швидкохідних двигунів) ці насоси
не могли конкурувати з поршневими. В середині XVIII ст. видатний
математик Ейлер (професор Петербурзької академії наук) розробив
струминну теорію відцентрових машин, яка дала можливість

спроектувати їх з високим ККД.
Теоретичні роботи Г.Берга та Л.Прандтля (Німеччина),
О.Рейнольдса (Англія), а також праці М.Е.Жуковського (Росія), які

відносяться до XIX ст., привели до створення сучасної наукової основи
насосо- та компресоробудування.

5