Page 48 - 4823

 нелінійність елемента, яка характеризується
допустимим відхиленням σ н;
 довжина опирання L о, яка характеризується полем
допуску ∆ опирання одного елемента на інший;
 зазор між елементами, поле допуску якого ∆ 2;
 неспівпадіння осей елементів з допустимим зміщенням
осей ∆ 3;
 неспівпадіння поверхонь елементів з допустимим
зміщенням ∆ 4;
 невертикальність елемента з допустимим відхиленням
від вертикалі ∆ 5.
Дійсну точність характеризують величиною фактичного
відхилення:
  L  L , (3.1)
i i 0
де L і - фактичний розмір.
Загальною характеристикою групи однакових п
дійсних розмірів є середнє арифметичне L , середнє
квадратичне відхилення m, відхилення середнього
арифметичного від номінального значення β:
 L
L  i , (3.2)
n
   LL i 0  2
m  , (3.3)
n  1
  L  L . (3.4)
0
Точність технологічних процесів та операцій із забезпе-
чення функціональних допусків регламентують
технологічними допусками.
В збірному будівництві відхилення складових па-
раметрів за технологічним змістом поділяють на такі групи:
 відхилення розмірів конструкцій та елементів при їх
виготовленні від проектних ∆ В;
 допуски виконання будівельно-монтажних робіт ∆ М;
 допуски на геодезичні вимірювання ∆ Г;
 допуски на деформації конструкцій через вплив
зовнішніх умов (температури) ∆ Т.
Оскільки кожна група включає в себе ряд помилок, то
рівняння допуску функціонального параметра буде мати
такий вигляд:
   С 2  2   С 2  2   С 2  2   С 2  2 , (3.5)
У В В М М Г Г Т Т

46