Page 7 - 4809

3. ФУНДАМЕНТИ

У першу чергу слід нанести на кінцевий варіант генплану розвідувальні
геологічні свердловини та узгодити чорні (натурні) відмітки рельєфу з даними
інженерно-геологічних розвідувань. Після узгодження відміток (чорних та червоних)
вертикального планування необхідно побудувати геологічні профілі по усіх основних
осях церкви, причому бажано в масштабі 1:100 як по горизонталі, так і по вертикалі. Як
правило, свердловини або точки зондування не співпадають з осями будівлі, тому для
побудови геологічних профілів по осях необхідно інтерполювати взаємно-поперечні
профілі.
На профілях нанести рівні підземних вод (фактичні та прогнозовані).
Для усунення недоречностей, які можуть бути в звіті про інженерно-геологічні
розвідування, необхідно перевірити основні дані про грунти.
Найбільш простими та економічними є стрічкові фундаменти неглибокого
закладення на природній основі, тому в першу чергу їх слід передбачити для даної
будівлі.
Визначаємо глибину закладення підошви фундаментів в залежності від
наявності підвалу, грунтових несучих шарів, рівня підземних вод та матеріалу
підземної частини.
За наявності підвалу рівень підлоги підвалу слід розташувати вище
прогнозованого рівня підземних вод на 0,3м, оскільки влаштування належної
гідроізоляції є справою дуже трудомісткою та дорогою. Величина розрахункового
опору грунтуR на рівні низу підошви визначається згідно §2 СНиП 2.02.01-83, причому
значення “С” та “Ф” визначаються як середні для товщі грунтів висотою 0,5 шуканої
ширини підошви вниз від відмітки закладення, тому потрібно декілька разів зробити
підрахунки, щоб виконалась умова М=0,9R .
3
Об’ємну вагу грунту вище від рівня підошви приймати у=1,7т/м . Визначення
ширини підошви фундаментів та величини осідання ведуться на нормативні
навантаження, а розрахунок тіла підошви ведеться на розрахункові навантаження.
При неузгодженому заляганні шарів грунту та при сподіванні нерівномірного
осідання зверху фундаментних подушок рекомендовано улаштувати армований шов
або монолітний залізобетонний пояс.
При значних ширинах підошви (більше 3,2 м) на основі техніко-економічних
порівнянь можливі інші типи фундаментів (забивні залізобетонні палі, буронабивні
палі, плита суцільна, перехресна плита).
Крок паль підбирається від розрахункового навантаження, а визначення
осідання ведеться на нормативні навантаження. Надзвичайно важливим елементом
підземної частини є цокольний пояс, який відриває воду із стін та скидає на
вимощення. Таке вирішення було характерне для усіх старих “традиційних” церков.
Для сучасних церков найбільш доцільним є влаштування підрізки цоколю на 80-120
мм.
Проектування підземної частини необхідно вести з огляду на реальні
можливості замовника та підрядчика. Тому можливі такі варіанти підземної частини:
а) збірні залізобетонні подушки та збірні бетонні блоки;
б) збірні залізобетонні подушки та монолітні бетонні або бутобетонні стіни;
в) монолітні залізобетонні подушки та збірні бетонні стіни.
Під збірні залізобетонні подушки необхідно передбачити підготовку із
ущільненого піску товщ. 50-80 мм для всіх видів грунтів, окрім піщаних.
6