Page 45 - 4792

від недобросовісної конкуренції»), випливає, що заборона на
здійснення підприємницької діяльності певним учасником
господарських відносин має імперативний характер лише там,
де потрібна заборона, або прямо встановлена чинним законо-
давством (політичні партії, товарні біржі), або ж опосередко-
вана, визначення некомерційних цілей та завдань діяльності
таких учасників (релігійні організації, об’єднання громадян).
Важливою ознакою підприємництва, як виду господар-
ської діяльності є систематичність (Кримінальне, Трудове
право дають таке визначення – систематичності, як певної
кількості повторень тотожних дій протягом визначеного про-
міжку часу).
Ст.1 Декрету КМУ «Про податок на промисел» встанов-
лено, що платником податку на промисел є громадяни Украї-
ни, іноземні громадяни та особи без громадянства, як ті, що
мають так і ті, що не мають постійного місця проживання в
Україні, якщо вони не зареєстровані, як суб’єкти підприємни-
цтва і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів
протягом календарного року, продаж вироблених, переробле-
них та куплених продукції, речей, товарів.
Матеріальну основу підприємницької діяльності складає
власність. Власник має право використовувати належне йому
майно (будівлі, споруди, будинки, засоби виробництва, виго-
товлену продукцію і т.д.), для здійснення підприємницької діяльнос-
ті. При цьому всім власникам забезпечуються рівні умови здійснен-
ня своїх прав. В залежності від форми власності розрізняють:
державне, колективне, приватне підприємництво.
Державне підприємництво – це діяльність державних підпри-
ємств, які випускають товари і надають послуги, необхідні для
розвитку національної економіки.
Приватне підприємництво ґрунтується на власності окремих
громадян України з правом наймання робочої сили.
Колективне підприємництво ґрунтується на власності трудово-
го колективу, іншого статутного товариства, громадської чи релігій-

48