Page 176 - 4784

цього поля визначає, чи є пакет керуючим (біт дорівнює 1) або
пакетом даних (біт дорівнює 0). Значення 0х0В містить 1 в
молодшому біті, тому це керуючий пакет, а інші біти в цьому
випадку визначають підтип пакета. У пакеті даних інші біти поля
Type використовуються для перенесення номерів квитанцій N (S) і N
(R).
Наступні два поля визначають довжину адрес призначення і
джерела (DA і SA) в пакеті. Запит на встановлення віртуального
каналу вказує обидві адреси. Перший адреса потрібна для
маршрутизації пакета CallRequest, а другий - для прийняття рішення
вузлом призначення про можливість встановлення віртуального
з'єднання з даним вузлом-джерелом. Якщо вузол призначення
вирішує прийняти запит, то він повинен відправити пакет
CallAccepted - «Запит прийнятий», в якому також вказати обидві
адреси, помінявши їх, природно, місцями. Адреси можуть мати
довільний формат або ж відповідати вимогам стандарту Х.121 або
ISO 7498.
Самі адреси призначення і джерела займають відведений їм
кількість байт в наступних двох полях.
Поля Довжина поля послуг (Facilitieslength) і Послуги
(Facilities) потрібні для узгодження додаткових послуг, які надає
мережа абоненту. Наприклад, послуга «Ідентифікатор користувача
мережі» дозволяє задати ідентифікатор користувача (відмінний від
його мережевої адреси), на підставі якого можуть оплачуватися
рахунки за користування мережею. Користувач за допомогою
послуги «Узгодження параметрів керування потоком» може
попросити мережу використовувати нестандартні значення
параметрів протоколу - розміру вікна, максимального розміру поля
даних пакета і т. П. Протокол Х.25 допускає такі максимальні
значення довжини поля даних: 16,32, 64,128, 256,512 і 1024 байт.
Кращою є довжина 128 байт.
Пакет CallRequest приймається комутатором мережі і
маршрутизуєтся на підставі таблиці маршрутизації, прокладаючи
при цьому віртуальний канал. Початкове значення номера
віртуального каналу задає користувач в цьому пакеті в поле LCN
(аналог поля VCI, згадуваного при поясненні принципу

174