Page 309 - 4783

5. Бюджетне зобов’язання – це:
а) помісячний розподіл асигнувань, затверджених у кошторисі для загального
фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує
взяття установою зобов'язань протягом року;
б) повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів
рішенням про місцевий бюджет;
в) будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення
замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення
інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими
необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому.
6. У процесі складання проекту кошторису початковим етапом є:
а) розробка і повідомлення розпорядникам нижчого рівня показників, яких
вони повинні додержуватися відповідно до законодавства і які необхідні для
правильного визначення видатків у проектах кошторисів;
б) встановлення для розпорядників нижчого рівня граничних обсягів
видатків із загального фонду бюджету та термінів подання проектів
кошторисів;
в) визначення загального і спеціального фонду кошторису.
7. За проектами зведених кошторисів головні розпорядники коштів
формують:
а) бюджетні асигнування;
б) бюджетні запити;
в) бюджетні призначення.
8. Контроль за відповідністю розподілу показників зведених кошторисів і
планів асигнувань здійснює:
а) органи Державної казначейської служби;
б) Міністерство фінансів України;
в) територіальна громада.
9. У разі скорочення асигнувань розпорядники повинні:
а) вживати заходів до ліквідації або скорочення обсягу бюджетних
зобов'язань, які перевищують уточнені плани асигнувань;
б) проводити діяльність виключно в межах асигнувань, затверджених
кошторисами і планами асигнувань;
в) здійснити запозичення в будь-якій формі та створити можливості для
виконання плану асигнувань.
10. Право скорочення асигнувань надається:
а) Державній казначейській службі;
б) головним розпорядникам коштів;
в) Міністерству фінансів та місцевим фінансовим органам.

309