Page 78 - 4767

міру відновлення внутрішнього попиту, розвитку режиму вільної торгівлі з
країнами СНД.
Заходи другого етапу мають бути реалізовані в межах Світової організації
торгівлі (СОТ). Особливостями цього етапу є істотне збільшення експортної
частки машинобудівельної та високотехнологічної продукції. Очікується
розширення співпраці з розвинутими державами (країни «Великої сімки»). Саме
вони стануть найбільшими постачальниками нових технологій та
високотехнологічних товарів, а також найпотужнішим джерелом інвестицій.
Третій етап відзначатиметься інтенсивним розвитком усіх галузей
економіки, що стане головним фактором розвитку експорту. Повністю
завершиться перехід на законодавство, побудоване на економічних важелях
регулювання експорту та імпорту, яке відповідатиме європейським нормам і
стандартам. Україна стане членом провідних європейських торговельних
організацій і угрупувань. Енергетичні ресурси надходитимуть принаймні з 6-7
ринків.
Окрім розвитку зовнішньої торгівлі перспективним напрямом
євроінтеграції української економіки є залучення іноземного капіталу у формі
прямих інвестицій та довгострокових кредитів.
Можливості залучення до України іноземного капіталу пов’язані зі
створенням сприятливого інвестиційного клімату. Основні компоненти цього
клімату – відносно низька вартість робочої сили; дешевизна прав
землекористування; прийнятий рівень розвитку виробничої та соціально-
побутової інфраструктури; система пільгового оподаткування; преференційний
міграційно-митний режим; розвинуте зовнішньоекономічне законодавство.

12.2 Проблеми формування стратегії економічного розвитку України

Пріоритети євроінтеграції стратегії України – дотримання стратегічного
балансу між західноєвропейським вектором (Європейський Союз) та іншими
важливими векторами західноєвропейського розвитку (США – ЄС – Російська
Федерація, а в майбутньому Китай, Японія).
Проблеми, що перешкоджають набуттю Україною повноправного членства
в ЄС : цивілізаційні (українське та західноєвропейське суспільства перебувають
на різних стадіях циклів цивілізаційного розвитку); трансформаційні (відсутність
корекції в стратегії розвитку ЄС у напрямі орієнтації на загальноєвропейському, а
не західноєвропейську модель відносин між країнами); моделювання (стратегія
розвитку відносин України з ЄС має враховувати модель майбутнього, а не
нинішнього ЄС).
Вплив світової економічної кризи 2007-2010 рр. на цілі та пріоритети
стратегії економічного розвитку України проявився в пошуку перехідних
цільових орієнтирів ( скажімо, набуття асоційованого членства в ЄС на прикладі
Норвегії).
Проблеми засобів досягнення стратегічних цілей пов’язані з
дотриманням умов культурно-етнічної, економічної «сумісності»: близькість
рівнів розвитку та інтернаціоналізації економіки країн-партнерів; наявність
високо розвинутих економічних зв’язків між суб’єктами економічної діяльності

країн, що інтегруються.
77