Page 5 - 4767

ВСТУП

На рубежі двох тисячоліть різко загострилася проблема соціально-
економічного розвитку. Головна суперечність світової економіки виявляється у
скороченні й поступовому вичерпуванні традиційних ресурсів господарського
зростання за істотного збільшення кількості населення планети. Розв’язання
вказаної суперечності передбачє перехід до використання принципово нових
джерел і видів ресурсів та до певної міри регуляцію співвідношення між кількістю
населення та наявним обсягом споживчих благ для задоволення його потреб.
Нинішня ситуація характеризується глобально. Трансформацією усіх країн
світу до нового якісного стану, новог типу цивілізації третього тисячоліття.
Розв’язання цих нагальних завдань здійснюється на рівнях та у різноманітних
сферах суспільства. Світові проблеми обговорюються, вивчаються й вирішуються
в Організації Об’єднаних Націй та її підрозділах, регіональні питання – у межах
сучасних інтеграційних об’єднань, економічний розвиток окремих країн –
державними й іншими установами, науково-дослідними інститутами. За такого
великого розмаїття неабиякого значення набувають наукове узагальнення, синтез
існуючих теорій і концепцій та їх організація до потреб і вимог економіки
України.
Оскільки об’єктивна необхідність вимагає поступового, неухильного
включення економіки України до системи міжнародного поділу праці (МПП),
світових інтеграційних процесів, треба враховувати усі вихідні, визначальні
умови, що складаються у світовій економічній системі.
Для забезпечення цих вимог спеціалісти, які в майбутньому приймають
рішення, повинні вміти аналізувати і взаємопов’язувати реальні процеси
міжнародної системи та окремих країн як її елементів та ланок, виявляти
закономірності її розвитку.
Господарська практика країн світового співтовариства засвідчує, що
оптимізація економічних відносин, вирішення проблем розвитку вимагають
застосування багатоступінчастих підходів, які групуються на широкому
врахуванні загально цивілізованих закономірностей, регіональних та
національних особливостей, історико-генеичних і етнічних факторів,
географічних, психологічних та інших чинників.
Студентам слід знати, що механізм регуляції економічного життя є
багатошаровою розгалуженою бідувлею, фундаментом якої слугує сучасний
ринок з іманентними атрибутами: приватною власністю, конкуренцією, вільним
підприємництвом, законодавством, що регулює увесь комплекс господарських і
соціально-трудових відносин. Отже, ринкова економіка забезпечує неухильне
зростання продуктивності суспільної праці, всебучну економію різноманітних
ресурсів, високу мотивацію та якість праці. Досвід показує, що найвищу віддачу
має системно організаційна й активно функціонуюча сукупність ринків: товарів і
послуг, капіталів і робочої сили, цінних паперів і грошей, житла й технологій,
землі тощо. Водночас історична практика вказує на обмеженість виключно
ринкового регулювання економічних процесів. Зростає роль інституціальної
інфраструктури, особливо таких її ринкових складових, як банківська та
кредитно-фінансова система, валютне регулювання.

4