Page 97 - 4763

інновацій до стадії їх реалізації (управління, інфраструктура,

фінансова та інвестиційна підтримка).
З метою активізації інноваційної діяльності
розробляється інноваційна політика, яка представляє собою

сукупність принципів і заходів, що забезпечують створення
сприятливого інноваційного клімату у державі. Інноваційна

політика є складовою частиною соціально-економічної
політики. Вона повинна об'єднувати загальними завданнями

науку, техніку, виробництво, споживання, фінансову систему,
освіту і повинна бути орієнтована на використання

інтелектуальних ресурсів, розвиток високотехнологічних
виробництв та пріоритетів економіки.
Виділяють три головні об'єктивні джерела створення

пріоритетів:
1. Зростаюча обмеженість виробничих ресурсів і

виникнення на цій основі проблем поточної і передбачуваної
незбалансованості у народному господарстві. Чим більше

обмежений будь-який вид ресурсу, тим в більшій мірі
науково-технічний прогрес повинен бути сконцентрований на

економії і заміщенні даного виду ресурсу.
2. Створення і впровадження новітніх технологій,
організаційно-технічних заходів, які дозволять забезпечити

досягнення більш високих результатів розвитку за
мінімальний проміжок часу.

3. Усунення або зменшення ступеня впливу соціальних
обмежень, пов'язаних із здоров'ям, умовами праці і побуту

людини, необхідність підтримки екологічної рівноваги.
Конкретні напрямки пріоритетності

класифікуються по окремих групах:
1) науково-технічні пріоритети вищого порядку.
Основним критерієм їх відбору є відповідність конкретним

цілям розвитку суспільства у ближчій і більш віддаленій
перспективі.

97