Page 132 - 4763

Крім того, кам’яне вугілля служить сировиною для

одержання коксу, штучного рідкого палива, тощо. Україна має
значні запаси кам'яного вугілля, що дає змогу повністю
забезпечити потреби економіки. Вугілля видобувають в

підземних виробітках, які мають потужність (товщину) від 0,5
до 3,5 м. А у відкритих наземних родовищах товщина значно

більша.
3. Кам'яновугільний кокс одержують у результаті

теплової обробки коксового вугілля при температурі
о
(1000...1100) С без доступу повітря. При коксуванні вугілля
одержують крім коксу коксовий газ, смолу і підсмолені води з
аміаком.
Кокс уявляє собою міцні, шпаруваті шматки різних

розмірів і має колір від блискучого сріблистого до матового
темно-сірого. Питома теплота згоряння коксу близько 30000

кДж/кг; містить, вологи (2...4)%; мінеральних з'єднань -
(7...13)%, сірки — (0,6...2)%; інше вуглець. Основна маса

коксу випалюється для домнової плавки, і його називають
домповим. Для виплавки чавуну у вагранках застосовують

ливарний кокс зі зниженим вмістом сірки (не більш 1%).
Кращою сировиною для одержання коксу є коксівне
вугілля, запаси яких дуже обмежені, Змішуючи різні сорти

вугілля, близькі за властивостями до коксових, складають
шихту, що завантажують у камерну коксову піч.

Сучасна коксова піч уявляє собою камеру, що
обігрівається, розміром 14 х 0,4 х 4 м, викопану з вогнетривкої

динасової цегли і яка вміщує понад 15т шихти. Камери
групуються в коксові батареї. Одна батарея має до 70 камер.

Число печей у батареї таке, що при послідовному їхньому
завантаженні кокс видається ся майже безупинно до
закінчення процесу коксування. Гарячий коксовий газ,

прогріваючи стінку камери, підгримує в ній температуру в
о
межах (1100.. 1 200) С. Вугіллля витримують у печі без
доступу повітря (14...17) годин доти, доки воно не спечеться в

132