Page 147 - 4746

Газ, який використовують як паливо, повинен відповіда-
ти вимогам ГОСТ 5542-87 для природного газу і ДСТУ 4047-
2001 для СВГ.
Газ, що подається споживачеві, потрібно одорувати. Ін-
тенсивність запаху газу визначається за ГОСТ 22387.5-77, до-
пускається подача неодорованого газу для виробничих уста-
новок промислових підприємств за умов проходження газо-
проводу, що веде до підприємства, поза територією населених
пунктів та установки сигналізаторів загазованості в примі-
щеннях, де розташоване газове обладнання та газопроводи.
Температура газу, що виходить із газорозподільних стан-
цій магістральних газопроводів (далі ГРС), при подачі в під-
о
земні газопроводи повинна бути не менша за мінус 10 С, а при
подачі в наземні та надземні газопроводи – не нижче розраху-
нкової температури зовнішнього повітря для району будівниц-
тва.
Використання як палива суміші СВГ з повітрям та інших
газоповітряних сумішей допускається при вмісті горючих та
негорючих компонентів у співвідношенні, що забезпечує пе-
ревищення верхньої концентраційної межі займистості суміші
(далі ВКМЗ) не менше ніж у два рази.
Вміст шкідливих домішок у газоповітряних сумішах не
повинен перевищувати значень, наведених у ГОСТ 5542-87 і
ДСТУ 4047-2001 відповідно для природного газу і СВГ.

9.3 Норми тиску газу у системах газопостачання насе-
лених пунктів

Згідно з ДБН В.2.5-20-2001 газопроводи систем газопо-
стачання населених пунктів залежно від тиску газу, що транс-
портується ними, діляться на:

145