Page 34 - 4738

f 1
L p=  1 (  ) , (3.4)
K  Г Г
1
де K 1 – коефіцієнт діафрагмування (K 11), дає можливість
збільшити глубину різкості, але при цьому зменшується поле
зору і світловий потік.
Робоча віддаль лупи, тобто віддаль від об'єкта контролю до
поверхні лупи, приблизно рівна .

Хід роботи

1. Розмістити об'єкт контролю на робочому столі так, щоб
його поверхня була добре освітлена (не менше 300 лк),
о о
причому кут падіння променів був у межах 15 – 30 .
Поверхня робочого стола повинна мати відбивну здатність
дещо меншу, чим поверхня об'єкта контролю.
2. Спочатку використати лупу з невеликим збільшенням
і великим полем зору. Лупу слід тримати так, щоб її площина
була паралельна до поверхні об'єкта контролю.
3. Провести спостереження поверхні об'єкта контролю,
проводячи поволі лупу над поверхнею.
4. Виявлені дефекти – тріщини, пори, вм’ятини,
корозійні пошкодження, підрізи звареного шва, непроварення,
напливи шва, лускатість і т.п.– зафіксувати у робочому зошиті
із вказанням місцезнаходження кожного дефекта.
5. При потребі уточнення наявності дефекта чи його
характеру треба змінювати кут падіння променів світла або
кут спостереження об'єкта контролю.
6. Для виявлення дуже дрібних тріщин чи пор, що
бувають на зварених швах або поковках, треба використати
лупи з більшим коефіцієнтом збільшення і зробити більшу
освітленість.
7. Для виявлення малих нерівностей поверхні об'єкта
контролю використати стереоскопічну бінокулярну лупу.
8. З метою визначення розмірів дефектів використати
вимірювальну лупу. Для цього її спочатку треба налаштувати
на чітке зображення шкали: при цьому треба переміщувати
насадку із шкалою по відношенню до лінзи, дивлячись у лупу

33