Page 38 - 4717

(див.табл.5.1) – це верхнє відхилення ES     , мкм, де
2
 = + 9 мкм для квалітету ІТ7. ЕS = - 2 +9 = + 7 мкм = + 0,007
мм.
Визначаємо віддалене граничне відхилення, розв'язуючи
рівняння (3.6): T D  ES  EI :
EI  ES T   0,007 ( 0,025)    0,018 мм.
D
Таким чином, D   40 7K  0,018  0,007  або D   40  0,018  0,007  .

Основне відхилення
ES=+7

+

0 T D(K7)
T D=25
-
Ø40

EI=-18
Віддалене відхилення

(обчислюється)

Рисунок 5.2 - Граничні відхилення отвору  40 7K
У стандарті ГОСТ 25346-89 передбачена можливість
побудувати велику кількість варіантів полів допусків отворів,
враховуючи 27 варіантів основних відхилень і число квалітетів
20. Серед цих варіантів є отвір, який носить назву "основний
отвір".
Основний отвір – це отвір, основне (нижнє) відхилення
якого дорівнює нулю: ЕІ = 0. Позначається основне
відхилення основ – отвору буквою Н. Система містить 20
варіантів основних отворів: Н01, Н0, Н1, ... Н18. На базі
основних отворів будується система посадок, яка носить назву
"система отвору". На рис. 5.3 показана схема поля допуску
40Н7 - основного твору ІТ7.
37