Page 20 - 4705

багатоцільове використання більшості елементів природного
середовища, що також накладає відбиток на оцінку природних
ресурсів. Відбір напряму використання або їх поєднання
визначається, як правило, не природними, а соціально-
економічними факторами. Майже загальноприйнятним
критерієм економічної оцінки всіх видів природних ресурсів у
більшості досліджень, що проводяться у цій сфері, є
диференційна рента.
Диференційна рента акумулює в собі оцінку таких
факторів, як кількість і місце розташування ресурсів.
Дослідження показника диференційної ренти відкриває шлях
для зіставлення різнорідних природних ресурсів і
встановлення єдиних цін на природну сировину, за яких
чистий дохід буде народногосподарським показником
ефективності їх використання. Однак дискусія з цих проблем
ще не завершена, продовжують висловлюватись думки про
відсутність диференційної ренти в наших умовах і як
наслідок, безперспективність будь-яких концепцій
встановлення цін на природні ресурси. Це помилкова точка
зору, оскільки однакова за кількістю та якістю праця,
вкладена, наприклад, у різні за якістю земельні ділянки, дає
різні економічні результати за будь-яких умов. Аналогічні
результати одержуються і на земельних ділянках з різним
географічним положенням відносно районів реалізації готової
продукції.
Методика визначення рентної оцінки ще остаточно не
розроблена, відсутні самі рентні оцінки і плата за ресурси з
урахуванням ренти. Останнім часом така ситуація призводить
до того, що ресурси використовуються нераціонально, між
відомствами недостатньо погоджено їх використання.
Традиційно вважається, що рента виникає внаслідок
кращої якості природних ресурсів (рента Рікардо) і їхнього
місця розташування (рента Тюнена). Іноді природну ренту
називають надприбутком або залишковим доходом від

19